2.3.7 Незаконне проведення аборту (ст. 134 кк)

Увага! Аборт – це переривання вагітності зі згодою жінки (або в стані крайньої необхідності). Якщо нема таких обставин – це не аборт, а тяжке тілесне ушкодження у виді переривання вагітності (ч. 1 ст. 121).

Спірним є питання, чи слід застосовувати ст. 136 у випадках, коли єдине правило, що порушено при здійсненні аборту те, що жінка не проведена по документації медичного закладу. В деяких наукових джерелах стверджується, що така ситуація відповідає ознакам незаконного аборту. Але слід згадати, що ст. 134 передбачає злочин проти здоров’я, а здоров’я аж ніяк не може постраждати від того, що жінка, яка зазнала аборту, не записана у журналі реєстрації.

Звертає на себе увагу обставина, що лікар, який має право на проведення абортів, у випадку, якщо він робить це незаконно, відповідає за ст. 134 лише за умовою, що наслідком його дій були тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134). Такий висновок випливає з того, що за ч. 1 ст. 134 відповідає виключно особа, яка не має спеціальної медичної освіти. Ч. 1 ст. 134 – склад формальний – застосовується, якщо аборт закінчився благополучно, тобто наслідки не настали. За їх наявністю до будь-якої особи (зокрема і лікаря-спеціаліста) застосовується ч. 2. ст. 134.

8. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 кк).

Типовою, широко розповсюдженою помилкою, що допускається на практиці є те, що дана стаття застосовується й у випадках, коли органи або тканини з порушенням встановленого порядку вилучаються з трупа. Така помилка має ті ж витоки, що и попередня (стосовно незаконного аборту). Неможна забувати, що ст. 143 також розташована у розділі КК що має назву „Злочини проти життя та здоров’я особи”. Систематичне тлумачення закону, знов-таки дозволяє визнати, що ст. 134 може бути застосована тільки у випадках, коли відповідне порушення може зашкодити здоров’ю, тобто стосується саме живої людини, а не трупа. Особливо дивує, що є випадки, коли вилучення органів мертвої людини з порушенням правил трансплантації кваліфікують за ч. 2 ст. 143. Аби було зрозумілим, що помилка тут очевидна навіть без звернення до назви розділу, відтворимо текст ч. 2 ст. 143. Він такий: „Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації...”. Цілком зрозуміло, що обманути можна лише живу людину, саме ту, у якої вилучається орган або тканина. Проте відомі випадки, коли кримінальна справа за цією частиною статті порушувалася у разі обману родичів стосовно вилучення тканин померлого. Така кваліфікація є яскравим прикладом неуваги до тексту закону, нерозуміння того, що потрібно ретельно вникати в кожне його слово.

Питання для самоконтролю

8. Поняття та види тілесних ушкоджень, критерії їх класифікації.

9. Розмежування тілесних ушкоджень, катування та побоїв.

10. Відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні в стані сильного душевного хвилювання.

11. Відмежування тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного і необережного вбивства.

12. Відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинці.

13. Відмежування залишення в небезпеці від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

14. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.