Умисні вбивства за пом’якшуючими обставинами (привілейовані) вбивства

Умисні вбивства, що передбачені статтями 116, 117, 118 об’єднує привілейованими, оскільки вчинюються за обставин, що суттєво зніжують їх суспільну небезпеку (ці обставини розглядатимуться при аналізі кожної статті). Усі статті, що теоретично об’єднуються у „привілейовані вбивства” містять лише одну частину.

Рівень суспільної небезпеки цих злочинів відображений в санкціях статей, які є значно більш м’якими у порівнянні із санкціями “простого” вбивства. Продемонструємо це.

Статті. 116 „Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання” і Ст. 117 „Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини” мають однакові санкції: обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на самий строк.

Обидва злочини є злочинами середньої тяжкості.

Ст. 118 „Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця” містить найбільш м’яку санкцію серед усіх вбивств – виправні роботи на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років. Ця санкція навіть менше, ніж санкція за вбивство через необережність (злочин, передбачений ст. 119 карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (ч. 1) чи позбавленням волі на строк віл п’яти до восьми років (ч. 2, де йдеться про вбивство через необережність двох або більше осіб.

Як бачимо, статтею 118 передбачений злочин невеликої тяжкості.

Ст. 116 Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання.

Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Знов нагадаємо, що застосовувати будь-яку статтю КК можна лише при наявності усіх ознак. Відсутність хоча б однієї означає відсутність даного складу злочину. Ст. 116 складана для застосування (крім іншого) тим, що містить оціночні поняття. Тому слід приділяти увагу тому, що образа яка викликала стан хвилювання має бути саме тяжкою, хвилювання – обов’язково сильним та таким, що виникло раптово, знущання систематичним. За відсутності таких показників вбивство кваліфікується за ч. 1 ст. 115, а стан сильного душевного хвилювання (якщо вона саме сильне) враховується судом при призначенні покарання.

Неоднозначно розуміння і слова „образа”. Обговорюється питання, чи є образою саме умисне приниження честі та гідності? Більшість науковців вважають, що так. Тому за умовою, що ситуація, яка викликала стан душевного хвилювання була об’єктивно образливою, але умислу на образу у майбутнього потерпілого не було, ст. 116 також застосовувати неможна (наприклад, один з подружжя раптово застигнув іншого з коханцем). З приводу образи є і ще одна проблема. Що слід враховувати при вирішенні питання про тяжкість образи – особисті якості того, кого вона схвилювала (збільшену образливість) чи уявлення, що склалися у суспільстві? Більш переконливим вбачається останній погляд.

При застосуванні статті 116, виникають і проблеми, пов’язані з поняттям „насильство”. Насильство – це обов’язково умисні дії, тому до того, хто вбив іншу людину за наявністю майже усіх ознак ст. 116, але в зв’язку з спричиненням шкоди з необережності – застосовувати ст. 116 неможна. На жаль, неможливо застосувати ст. 116 до батька, якій вбив водія за те, що він з необережності наїхав на його дитину, незважаючи на наявність усіх інших ознак ст.116, оскільки необережне спричинення шкоди – це не насильство. Неможна забувати і, те що ст. 116 передбачає тільки протизаконне насильство.

Насильство, що стало причиною хвилювання, майбутня жертва не обов’язково застосовує саме до того, хто його потім вб’є. Відповідальність за ст. 166 не виключається і у випадках, коли відповідні дії вчинювалися щодо інших осіб, не тільки близьких, а навіть сторонніх до того, хто від цього раптово прийшов у стан сильного душевного хвилювання.

Щодо раптовості виникнення сильного душевного хвилювання, так її слід тлумачити таким чином, що умисел на вбивство виник саме в стані сильного душевного хвилювання і саме в ньому (а не пізніше) був реалізованим. Інакше, знов-таки, застосовувати слід ст. 115.

Існує аргументована думка, що змісту статті ст. 116 не суперечить і ситуація, коли сильне душевне хвилювання раптово виникає і раптово же реалізується після того, як особа узнає про те, що до близької для неї людини колись було застосовано протизаконне насильство. Відомі випадки, коли таки події дійсно кваліфікувалися за ст. 116. Доводом може служити те, що сильне душевне хвилювання раптово виникло саме внаслідок протизаконного насильства, як і йдеться у диспозиції ст. 116.

При вбивстві, передбаченому ст. 116 КК умисел бути обох видів – прямий та непрямий. Мотив у статі не вказаний. Досить переконливою є точка зору, що мотивом цього вбивства є непереборне у даної обстановці бажання помсти, що також раптово виникло внаслідок відповідних дій.