Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik_Yarmish_Chornovik.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
818.69 Кб
Скачать

Проблема „пасивного” обману

Умовчання про певні відомості не створює шахрайського обману. Помилкова передача майна (наприклад, у разі помилки касира) не породжується умовчанням, не перебуває з ним у причинному зв’язку. Бездіяльність особи, тобто умовчання про те, що нею отримані зайві гроші має місце вже після їх передачі. Тому заволодіння майном, що випадково опинилося у людини в результаті помилки того, хто це майно видає ні в якому разі не може бути кваліфіковано як шахрайство. Такі дії не є злочинними за умовою, що отримане майно не має особливу історичну, наукову чи культурну цінність, тобто не підпадає під ознаки ст. 193. Це досить логічно роз’яснив у своєї Постанові ПВСУ (п. 17): „Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за статтею 193 КК”. 

Якщо незаконну форму має правдива інформація, шахрайство відсутнє. Наприклад, особа отримує за фальшивими документами пенсію (не мала змоги отримати справжні документи), яку дійсно заробила своєю працею. Шахрайства тут нема, оскільки особа одержувала свої, власноруч зароблені гроші. Кримінальна відповідальність у такому разі настає за використання підробленого документу за ст. 358 КК (а можливо і за його підроблення, якщо таке було).

Шахрайство і суміжні злочини

  1. Крадіжка, поєднана з обманом (см. вище).

  2. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192). Плутають, наприклад, коли особа не розрахувалася у ресторан чи у таксі (втік). Це не шахрайство, а ст. 192 КК. Предметом у такому разі є послуга, а не майно чи право на майно, а збитки, що мають місце – не прямі, а упущена вигода.

  3. Збут підроблених грошей (ст. 199 КК). Якщо це груба підробка – шахрайство, а не 199. Виготовлення таких „грошей” – це готування до шахрайства. Ст. 199 застосовується тільки за умовою дуже великої схожості предмету цього злочину зі справжніми грошима. Саме такі „гроші” здатні негативно вплинути на фінансову систему країни.

  4. Одержання хабара (ст. 368). Якщо особа, яка одержує винагороду за виконання (чи невиконання) певних дій не має наміру виконувати обіцянку – це не шахрайство, а одержання хабара (про це йшлося щодо аналізу проблем застосування ст. 368).

  5. Заволодіння майном службовою особою з використанням службового становища (ч. 2 ст. 191). Як вже роз’яснювалося, цю частину ст. 192 слід застосовувати у разі одержання службовою особою майна шляхом обману з використанням службового становища. Цю норму можна розглядати як враховану законодавцем ідеальну сукупність шахрайства із зловживанням владою чи службовим становищем. На жаль, практика йде шляхом застосування сукупності ст. 190 та 364, а не складеної норми, передбаченої ч. 2 ст. 191.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]