9) З метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення.

Цей пункт застосовується не обов’язково коли злочинець приховує саме свій злочин. Він може приховувати злочин іншої людини. Це спеціальна норма стосовно ст. 396 „Приховування злочину”. Зрозуміло, що загальна (ст. 396) в даному випадку не застосовується. Не викликає сумнівів доцільність роз’яснень ППВСУ (п.13): „Якщо вбивство з метою приховування злочину, вчиненого іншою особою, було заздалегідь обіцяне, відповідальність настає за п. 9. ч. 2 ст. 115 КК і за пособництво у тому злочині, який приховувався.”. До речи згадаємо, що так зване інтелектуальне пособництво у формі обіцянки має місце і за умовою, що вона не виконана, оскільки обіцянка сама по собі зміцнює у виконавця рішучість вчинити злочин, що нібито буде прихованим.

Якщо шляхом вбивства злочинець прагне приховати свій злочин, то відповідальність настає за сукупністю п. 9 ч. 2 ст. 115 та статті КК, що передбачає той злочин, що вин намагається приховати, незалежно від того, чи це вдалося. Крім того, якщо вбивство передувало вчиненню того злочину, якій мав на меті приховати злочинець, а вчинити останній не вдалося, це кваліфікацію не змінює, оскільки специфічною ознаки вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення є ознака суб’єктивної сторони – мета, а неї реальне втілення.

10) Поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

Текст цього пункту свідчить про те, що мається на увазі вбивство не тільки жертви зґвалтування чи задоволення статевої пристрасті неприродним способом (наприклад, щоб придушити опір жертви), а й інших людей (наприклад, свідків, або людей, що перешкоджали вчиненню злочину). За п. 10 кваліфікуються і випадки, коли вбивство вчинюється з садистських мотивів чи для задоволення статевої пристрасті із трупом. Саме так вирішує питання ППВСУ у п. 14. Коли вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, вчиняється з метою приховати цей злочин або полегшати його вчинення, постає питання про співвідношення його із тим, що передбачене попереднім пунктом, тобто із п. 9 ст. 115. Оскільки в такому випадку метою злочинця є приховати (полегшати) не будь якої злочин, а саме статевий, то злочин передбачений ч. 10 ст. 115 є окремим випадком такого, що передбачений п. 9 ст. 115 (останній пункт відповідно є нормою загальною). За правилами конкуренції загальної та спеціальної норми застосовувати слід саме спеціальну, тобто п. 10 ст. 115. Проте ППВСУ рекомендує у випадках „коли особу було вбито через певний час після зґвалтування чи насильницького задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом з метою її їх приховання” кваліфікувати дії за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст.. 152 або ст. 153 КК та п. 9 ч. 2 ст. 115. Під „відповідними наслідками” маються на увазі „особливо тяжкі наслідки” що передбачені ч. 4 ст. 152 та ч. 3 ст. 153. Принаймні саме так вказує ППВСУ № 5 від 30.05.2008 „Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи”: „У разі, коли зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом було поєднано з умисним вбивством потерпілої особи, яке мало місце в процесі вчинення зазначених злочинів чи одразу ж після них, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених пунктом 10 частини другої статті 115 та частиною четвертою статті 152 чи частиною третьою статті 153 КК ( 2341-14 ), як такі, що спричинили особливо тяжкі наслідки. Проте в цієї рекомендації вбачається порушення конституційної заборони щодо подвійної кваліфікації: Фактично дії пропонується кваліфікувати як вбивство, поєднане із зґвалтуванням, а поті ті ж самі дії – що й як зґвалтування, що поєднане з вбивством. Насправді цілком достатньою є кваліфікація за п. 10 ч. 2 ст. 115. Аргументом такого рішення проблеми є й те, що ч. 4 ст. 152 (або ч. 3 ст. 153) не може бути застосована до ситуації, що розглядається, оскільки смерть потерпілої (потерпілого), яка умисно спричиняється після зґвалтування аж ніяк неможливо вважати „наслідком” цього зґвалтування. Досить зрозуміло, що загибель людини у такому разі є наслідком самостійних, окремих дій.