1. Поняття кримінально-правової кваліфікації, її види та формула

Кримінально-правова кваліфікація – це процес та результат встановлення відповідності скоєного суспільно небезпечного діяння усім ознакам певного складу злочину, тобто ознакам статті (її частини, пункту) Кримінального кодексу.

Види кваліфікації:

І. Офіційна – тягне правові наслідки, закріплюється у офіційних документах. Здійснюється за конкретною кримінальною справою уповноваженою особою (слідчий, прокурор, суддя).

ІІ. Неофіційна - не тягне правових наслідків

1. Доктринальна. Здійснюється науковцями (в монографіях, коментарях, дисертаціях, статтях, доповідях, відповідях на запити).

2. Не доктринальна („побутова”). Здійснюється будь-якою особою. Відбиває правові погляди, правову культуру громадян.

Результат кваліфікації – правова оцінка скоєного.

Результатом кваліфікації можуть бути наступні висновки:

1. Подія є злочином (закінчений чи незакінчений, скоєний одним виконавцем або в співучасті).

2. Подія не є злочином (таке діяння не передбачено Кримінальним кодексом; відсутня будь-яка ознака складу злочину, на якій подія схожа; малозначність; дія вчинена за обставин, що виключають кримінальну відповідальність).

Формула кваліфікації - сукупність цифрових та буквених позначень, що вказують на статті (їх частини, пункти) Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу.

1.2. Кваліфікація при конкуренції норм. Відмінність конкуренції норм від їх колізії та від ідеальної сукупності злочинів.

Іноді виявляється, що одне й теж саме діяння повністю підпадає під ознаки двох і навіть більш статей. Така ситуація визначається конкуренцією норм. Приклад: вбивство судді підпадає і під ознаки – ч. 2 ст. 115 (вбивство у зв’язку з виконанням особою службового або громадського обов’язку) і під ознаки ст. 379 (Посягання на життя судді).

Правила кваліфікації при конкуренції норм

При конкуренції норм з усіх статей, під які підпадає діяння, потрібно обрати одну єдину. Ніякої „сукупності” загальної та спеціальної норм бути не може. Це було б подвійною кваліфікацією. Постулат про недопущення подвійної відповідальності міститься у Конституції України, стаття 61 якої проголошує: “Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення”. Цей принцип відбутий і у ч. 3 ст. 2 КК „Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин більш одного разу”.

Види конкуренції

I. Конкуренція загальної та спеціальної норм. Обирається спеціальна, тобто та, що більш детально передбачає будь-яку ознаку. Наприклад, ст. 117 „Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини” конкретизує суб’єкт злочину, тому при наявності решти ознак диспозиції, до матері, що позбавила життя свою дитину, застосовується саме вона, незважаючи на те, що відповідна подія цілком підпадає і під ознаки умисного вбивства як такого (ч. 1 ст. 115 КК).

II. Конкуренція спеціальних норм.

1.Конкуренція кваліфікованих складів. Обирається частина статті, яка містить більш тяжку ознаку (зрозуміле, що санкція такої частини більш, ніж санкція основного складу). Решта ознак вказуються у відповідному процесуальному документі. Вони будуть враховуватися при призначенні покарання (впливають на тяжкість конкретного злочину порівняно з іншими злочинами, що передбачені тією же статтею). Наприклад, група осіб за попередньою змовою вчинила крадіжку з проникненням в житло. Ознака „за попередньою змовою групою осіб” міститься у ч. 2 ст. 185, ознака „з проникненням...” – у ч. 3. Подію слід кваліфікується за ч. 3. ст. 185, а в процесуальних документах вказати, що злочин вчинений групою осіб за попередньою змовою.

2.Конкуренція привілейованих складів. Обирається більш привілейований склад, тобто той, що передбачає більш м’яку санкцію. Якщо особа вбила іншу, реалізуючи своє право на необхідну оборону від протизаконного насильства, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, викликаного ним, і при цьому перевищила межі необхідності, то її дії одночасно підпадають під ознаки ст. 116 і ст. 118 КК. Обидві статті є складами привілейованими, проте санкція ст. 118 є більш м’якою, тому саме вона й застосовується в такому випадку.

3.Конкуренція кваліфікованого та привілейованого складів. Обирається привілейований. Наприклад, дії особи, що позбавила життя двох людей в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з їхнього боку, одночасно підпадають під ознаки п. 1 ч. 2 ст. 115 КК (умисне вбивство двох або більше осіб) і під ознаки ст. 116 („Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання”. Застосовувати слід привілейований склад, тобто ст. 116.

Конкуренцію норм неможна плутати із ідеальною сукупністю, коли одне діяння частково підпадає під ознаки однієї статті, частково – під ознаки іншій. Наприклад одержання хабара у виді наркотиків вчинюється однією дією, яка частково підпадає під ознаки ст. 368 („Одержання хабара”), частково – під ознаки ст. 309 („Незаконне...придбання...наркотичних засобів”).

Не можна плутати конкуренцію норм із колізією, тобто з їх „стиканням”. При колізії діяння лише на перший погляд підпадає під ознаки двох статей, а насправді – лише під ознаки однієї. Аналітичним шляхом потрібно виявити ознаки за якими вони відрізняються. Наприклад, коли злочинець, що перебуває поряд з потерпілим, вимагає в нього майно, погрожуючи насильством, що є небезпечним для життя та здоров’я, це може бути і розбоєм (ст. 187) і вимаганням (ст. 189). Системний аналіз відповідних норм дозволяє дійти висновку, що за умовою „тут і зараз” – це розбій. Якщо або передача майна, або застосування насильства „відкладені”, тобто „плануються” після розриву контакту між нападником та його жертвою – це вимагання.