2.2.5. Погроза вбивством ст. 129.

Належність погрози вбивством до злочинів проти життя дуже спірно. Більш переконлива точка зору, що цей злочин посягає на психічну недоторканість людини, оскільки при погрозі вбивством життя не піддається небезпеці. Діяння кваліфікується як погроза вбивством за умовою, що у ньому відсутній замах на вбивство та готування до нього. Стаття застосовується за умовою, що „були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози”. Чи збирався злочинець реалізувати погрозу значення не має, головне, щоб адресат погрози вважав, що вона може бути реалізованою. Погроза може бути висловлена усно, письмово, жестами (наприклад, демонстрацією зброї) будь-якими засобами комунікації, через третіх осіб. Головне, щоб злочинець не вчинював дій, які можуть розглядатися у якості створення умов для скоєння вбивства у майбутньому (готування) а також дій, безпосередньо спрямованих на позбавлення життя (замах).

Питання для самоконтролю

1. Загальна характеристика та система злочинів проти життя і здоров’я.

2. Загальна характеристика та система злочинів проти життя.

3. Загальна характеристика та система злочинів проти здоров’я.

4. Законодавче визначення вбивства. Характеристика ознак вбивства.

5. Проблеми відмежування умисного вбивства малолітньої дитини від незаконного проведення аборту та тяжкого тілесного ушкодження.

6. Система та види вбивств.

7. Ознаки вбивства за обтяжуючих обставин.

8. Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку. Спеціальні види цього злочину.

9. Види вбивств за пом’якшуючих обставин. Їх загальна характеристика.

10. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

11. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.

12. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

13. Вбивство без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Проблема евтаназії.

14. Погроза вбивством. Співвідношення із незакінченим вбивством.

15. Необережне вбивство та суміжні злочини.

16. Співвідношення доведення до самогубства з умисним вбивством.

2.3 Злочини проти здоров’я

2.3.1 Тілесні ушкодження. Поняття та види, критерії визначення ступеню тяжкості, відмінність від побоїв та катувань.

КК України передбачає тілесні ушкодження трьох видів: легкі, середньої тяжкості, тяжкі. У свою чергу легкі тілесні ушкодження поділяються на таки, що потягли короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125) та не потягли відповідних наслідків (ч. 1 ст. 125). Проте статей, що передбачають тілесні ушкодження не 3, а більше. Крім умисних тілесних ушкоджень, передбачених загальними нормами КК передбачає деякі умисні тілесні ушкодження при пом’якшуючих обставинах (в стані сильного душевного, при перевищенні меж необхідної оборони...). КК містить і статті щодо необережних тілесних ушкоджень (згадаємо, що необережне спричинення легких тілесних ушкоджень це – не злочин).

Тілесне ушкодження – це порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів чи тканин людини. Для розподілу тілесних ушкоджень на види використовуються наступні критерії:

Медичний – вимірюється кількістю днів, протягом яких людина перебувала на лікарняному. Крім того до медичного критерію відноситься небезпека для життя у момент спричинення, переривання вагітності та психічна хвороба (притаманні тяжкому тілесному ушкодженню)

Економічний. Показник цього критерію – ступень стійкої втрати працездатності. Вимірюється у відсотках чи простих дробах.

Естетичний – непоправне знівечення обличчя (один з варіантів тяжкого тілесного ушкодження).

	Ступень тяжкості тілесного ушкодження
	Тяжке	середньої тяжкості	Легке
			Що спричинило короткочасний розлад здоров’я...	що не спричинило розладу здоров’я...
Небезпека для життя у момент спричинення	небезпечно	не є небезпечним	не є небезпечним	не є небезпечним
естетичний	непоправне знівечення обличчя	----------	----------	--------
медичний	не має значення	Тривале (більше ніж 21 день)	більше ніж 6 і до 21 дня	до 6 днів
економічний	більш ніж 33%	Більше ніж 10% і до 33%	До 10 %	----------

Розподіл тілесних ушкоджень на види має важливе значення для кваліфікації багатьох суспільно-небезпечних діянь (зокрема, грабежу, розбою, вимагання). Відповідні статті КК мають ознаки „насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого”, „насильство, небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого”.

Слід пам’ятати, що насильство, яке не є небезпечним ні для життя, ні для здоров’я – це будь-яке насильство, що не перевищує умисних легких тілесних ушкоджень, що не спричинили ані розладу здоров’я, ані втрати працездатності (тобто, дії, передбачені ч. 1 ст. 125 є верхньою межею такого насильства).

Відповідне, насильство, небезпечне для життя чи здоров’я – це умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125 КК), умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження (ст. 122 КК), умисні тяжкі тілесні ушкодження (ст. 121 КК).

Здоровий глузд підказує, що позбавлення людини життя аж ніяк не належить до насильства „що є небезпечним для життя”, оскільки смерть виключає життя, а не є „небезпечною” для неї.

Слід також пам’ятати, що насильством, небезпечним для життя чи здоров’я є і таке, що створює небезпеку для життя чи здоров’я особи у момент його застосування, незалежно від того, чи призвело воно до тілесних ушкоджень (скидання з висоти, застосування електроструму тощо). Ця інформація буде ще раз нагадуватися при характеристиці злочинів проти власності).

Побої (ст. 126). Відрізняються від тілесних ушкоджень тим, що не спричиняють порушення ані анатомічної цілісності, ані фізіологічної функції органів або тканин людини. Жодна експертиза виявити побої не може. Якщо будь-які порушення є – це вже не побої, а тілесні ушкодження.

Катування (ст. 127) – передбачає не тільки фізичну шкоду, але і моральні страждання. Особливість катувань – спеціальна мета: „примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб”.