5. З корисливих мотивів.

Корисливий мотив може мати різні прояви: негайно заволодіти майном, отримати спадок, позбавитися від утриманців, позбавитися від необхідності повернути борг, зайняти посаду потерпілого з більшою заробітною платою, отримати винагороду за вбивство. Останній мотив в якості ознаки п. 6. викликає певні сумніви, оскільки в п. 11 йдеться про вбивство на замовлення. Якщо таким вважати вбивство за винагороду, то для кваліфікації достатньо п. 11. Проте ППВСУ рекомендує застосовувати п. 6 коли вбивство на замовлення вчинюється за плату. З цього випливає, що вбивство на замовлення не обов’язково є корисним.

П.10 ППСУ рекомендує кваліфікувати вбивство як учинене з корисливих мотивів й умисне вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини в певних корисливих цілях (для трансплантації, незаконної торгівлі тощо). Проте слід враховувати, що мета трансплантації не завжди співпадає з корисливою метою, тобто злочинець може й не керуватися метою збагачення (наприклад, коли трансплантація необхідна для врятування близької особи). В такому випадку вбивство кваліфікується за ч. 1 ст. 115 (звісно за відсутності інших ознак, передбачених ч. 2 цієї статті).

Не можна обійти увагою рекомендацію ППВСУ щодо кваліфікації вбивства підчас розбійного нападу та інших корисливих злочині, пов’язаних із застосуванням насильства. У п. 10 Постанови йдеться: „У разі вчинення вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п. 6 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 262...). Така рекомендація (що завжди виконується судами) насправді суперечить принципу заборони подвійного ставлення у провину.

Одним з провідних принципів соціальної справедливості є положення відповідно до якого людина, що скоїла протиправний вчинок, не може бути покараної за нього двічі. Раціональність такого переконання не потребує доказів. Постулат про недопущення подвійної відповідальності міститься у Конституції України, стаття 61 якої проголошує: “Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення”. Цей аксіоматичний принцип відтворюється у Кримінальному кодексі України: „Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу” (Ч. 3 ст. 2 КК України).

Проаналізуємо наведену рекомендацію ППВСУ на прикладі розбою. Ч. 4 ст. 187, яку Пленум рекомендує застосовувати за сукупністю з вбивством з корисливих мотивів, передбачає розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Таким чином, особа, що спричинила потерпілому смерть з метою заволодіння майном, спочатку притягується до кримінальної відповідальності, за те, що своїми діями спричинило тяжкі тілесні ушкодження, а потім за ти же дії, як за таки, що спричинили смерть. Якщо слідувати подібної логіці, то кожного вбивцю потрібно притягувати ще й за спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Зрозуміло, що це було б на межі абсурду. Є сенс вважати, що умисне вбивство при розбійному нападі є окремим випадком вбивства з корисливою метою, тобто сукупності з п. 6 ч. 2 ст. 115 не утворює. Проте практика застосування кримінального закону, на жаль, традиційно йде по шляху подвійної кваліфікації, яка пропонована у ППВСУ. При характеристики розбою ця проблема буде розглянута ще і з іншого боку.

Викликає сумніви правильність позиції ППВСУ (п.10), нібито для кваліфікації за п. 6. ч.2 ст. 115 не має значення, коли виник корисливий мотив – „до початку чи під час вчинення цього злочину”. Як відомо, мотив – це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини. Мотив дає змогу визначити чому особа вчиняє певну дію. Адже злочинець починає позбавляти людину життя не тому, що прагне збагатитися (чи позбавитися від матеріальних витрат), ніяк не можна стверджувати, що при цьому він керується корисливими мотивами. Найбільш обґрунтованою, логічною тому широко розповсюдженою серед науковців є точка зору відповідно до якої п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України застосовується тільки за умовою, що корисливий мотив виник до початку вчинення дій, спрямованих на позбавлення життя. Якщо спочатку мотив не є корисним (наприклад, це – помста), а потім у злочинця виникло бажання заволодіти майном жертви, вбивство з корисливих мотивів ставити у провину неможна: потрібна сукупність „простого” вбивства (ч. 1 ст. 115) і крадіжки (ст. 185) (за відсутністю очевидців цій події та за умовою, що саме так сприймає ситуацію сам злочинець). Чи реалізований корисний мотив – значення для кваліфікації не має. Наприклад, особа позбавлена життя з метою зайняття її посади з більшою, ніж у вбивці заробітною платою, але плани злочинця не здійснились, збагатися таки чином йому не вдалося. Це не перетворює вбивство з корисливих мотивів в „просте”.