Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik_Yarmish_Chornovik.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
818.69 Кб
Скачать

Частина 2. Привласнення, розтрата, або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Щоб правильно застосовувати цю норму дуже важливо не плутати службову особу за ознакою виконання адміністративно-господарської функції з матеріально відповідальною особою, яка не є службовою. Треба пам’ятати, що службова особа, яка виконує адміністративно-господарські функції приймає самостійне рішення щодо майна. Особа, що є матеріально відповідальною, але не службовою – лише виконує чуже рішення (наприклад касир видає гроші за відомістю, а не сам вирішує – кому та скільки видавати).

Практичні працівники часто не розуміють, що мається на увазі під „заволодінням” майном, якщо це не привласнення та не розтрата. Адже заволодіння також обов’язково передбачає використання службовою особою свого службового становища. Зрозуміле, що це не розбій, не грабіж, не крадіжка (тому що важко уявити, яким чином службова особа тут може використовувати своє службове становище). Під ознаки заволодіння майном службовою особою з використанням свого службового становища крім привласнення та розтрати підпадає шахрайство (наприклад, службова особа говорить відвідувачу, що певна послуга є платною, а гроші, що одержує шляхом такого обману обертає на свою користь). Але на практиці у таких випадках застосовується не ч. 2 ст. 191, а сукупність зловживання службовим становищем та шахрайства (164 і 190) Це неправильно. Застосовувати треба так звану складену норму, тобто враховану законодавцем ідеальну сукупність – ч. 2 ст. 191. Саме на такий випадок – поєднання зловживання із шахрайством – вона, вочевидь, і розрахована.

Типові випадки наявності ч. 2 ст. 191

1. Службова особа використовує будівельні матеріали у власних цілях.

2. Завищує об’єм виконаних робіт з метою незаконного одержання для робітників заробітної платні (збиток – сума, що одержана третіми особами).

3. Видає гроші зо фіктивними трудовими угодами, якщо робота не виконувалась. 191 ч. 2 може застосовуватися за сукупністю з одержанням хабара: службова особа фіктивно зарахувала підставну особу на роботу, а „заробітну платню одержує у якості хабара за певні дії (бездіяльність).

4. Погашає нестачу за рахунок державного майна.

5. Неправомірне отримує товари по собівартості або оптовій ціні (розмір збитків – ризниця у ціні).

Ч. 2 ст. 191 і суміжні злочини

1. Ч. 2 ст. 191 плутають з ч.1 цієї же статті (см. вище).

2. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364). Зловживання владою ставиться в провину, коли у події, яка нагадує ч. 2 ст. 191, відсутня хоча б одна ознака розкрадання.

а) службова особа заволодіває майном не назавжди (тимчасове запозичення), це не ч. 2 ст. 191, а ст. 364 (за наявністю істотної шкоди!) - відсутня „незворотність”.

б) майно (наприклад, обладнання) не вилучається, а прямо на робочому місці використовується у власних цілях. Збитки – упущена вигода (майно не приносить прибутки), амортизація. Немає вилучення – немає розкрадання, тому і 364.

в) службова особа послала робочих на сторонній об’єкт. (також – не прямі збитки, а упущена вигода).

г) немає збагачення, хоча є і прямі збитки, і корисливий мотив. Наприклад, службова особа заплутує звітність з метою сховати недостачу, що утворилася внаслідок недбалості.

3. Шахрайство. Ч. 2 ст. 191 застосовується, якщо шляхом обману заволоділа майном службова особа. Якщо вона не службова, хоча і суб’єкт частини 1 ст. 191 – застосовується стаття „Шахрайство”.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]