Спричинення потерпілому значної шкоди (ч. 3 ст. 185).

У „Примітці” (п.2) до ст. 185 йдеться про врахування матеріального становища потерпілого. У п. 27 ППВСУ міститься таке роз’яснення: „Під час з’ясування матеріального становища потерпілого суди мають у кожному конкретному випадку брати до уваги такі обставини, як соціальний стан потерпілого, його працездатність, розмір заробітної плати та інші доходи, кількість членів сім'ї, наявність на його утриманні малолітніх, хворих, непрацездатних тощо”. Але усі зусилля довести, що людина є „бідною” і для неї „значна шкода” є іншою, ніж для заможній людини, є марними, оскільки перекреслюються наступним: „При цьому слід мати на увазі, що значною шкодою визнається така, якою потерпілому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином насправді врахувати дані про матеріальний стан для „бідного” – неможливо.

Грабіж (ст. 186) Відкрите викрадення чужого майна.

Усі ознаки основного складу цього злочину розглядалися при загальній характеристиці розкрадань

Відкритий спосіб: злочинець розуміє, що вчинює викрадення на очах у осіб, з боку яких можлива протидія, або викриття у майбутньому. Грабіжник розраховує не на відсутність очевидців (як при крадіжці), а на власну спритність, збентеження присутніх, на їх побоювання піддатися насильству.

Суспільна небезпека відкритого способу заволодіння майном вище, ніж таємного. Злочинець нехтує можливістю бути затриманим, його не лякає можливість опору та ін. Саме тому в Адміністративному кодексі нема дрібного розкрадання шляхом грабежу, тобто розмір викраденого не має значення.

Про це нагадує і ППВСУ у п. 25: „Злочинне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (статті 185, 190 та 191 КК) слід відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна (стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення)”. Як бачимо, заволодіння майном шляхом грабежу, розбою та вимагання можуть бути тільки злочинами, а не адміністративними правопорушеннями (незалежно від розміру викраденого).

Проблеми кваліфікуючих ознак.

Кваліфікуючи ознаки в основному аналогічні тим, що передбачені для крадіжки (вони вже розглядалися).

Специфічна кваліфікуюча ознака – у ч. 2 ст. 186: насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або погроза застосування такого насильства. Це будь-яке насильство, що не перевищує легких тілесних ушкоджень без розладу здоров’я та втрати працездатності (ч. 1 ст. 124) (вдарив, штовхнув, зв’язав, відняв майно, застосовуючи перевагу у силі) та не є небезпечним для життя чи здоров’я у момент застосування.

Проблема: більшість практичних працівників помилково вважають ненасильницьким грабіж, коли злочинець віднімає речі у потерпілого. Насправді це типовий насильницький грабіж: злочинець використовує перевагу у силі. Інша справа – грабіж „ривком”. Це дійсно ненасильницький грабіж, оскільки потерпілий не встигає „мобілізувати” свою волю.

Питання постає, коли злочинець, який вилучає майно шляхом „ривку”, при цьому спричиняє потерпілому шкоду у виді тілесних ушкоджень (наприклад, зриває з шиї золотий ланцюжок). Досить доцільною вбачається думка, що у такому разі слід застосовувати не статті, що передбачають насильницький грабіж чи розбій (в залежності від тяжкості ушкодження), а сукупність ненасильницького грабежу та відповідного тілесного ушкодження. Аргументом для такої позиції слугує те, що тілесне ушкодження в такому випадку спричиняється не для подолання опору потерпілого, а для прискорення процесу заволодіння майном.

Слід пам’ятати, що частина 2 ст. 186 передбачає не тільки фізичне, але й психічне насильство, тобто „грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства” (яке ні є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого. Якщо погроза невизначена („гірше буде” та ін.) – питання про її зміст вирішується виходячи з усіх обставин події (час, місто, наявність зброї, кількість нападників та ін..). Усі сумніви, як завжди слід тлумачити на користь обвинуваченого. Якщо немає впевненості в тому що нападник погрожує насильством, небезпечним хоча б для здоров’я потерпілого застосовується ст. 186 ч. 2 (насильницький грабіж), інакше – ст. 187 „Розбій”.

Щодо кваліфікації певних подій у якості грабежу або розбою ПВВСУ надав дуже неоднозначне роз’яснення. У п. 10 йдеться про наступне: Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфікувати такі дії за частиною другою статті 186 КК або за відповідною частиною статті 187 КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, вчинене належить кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння будь-якого із цих наслідків”. З такою рекомендацію можна погодитися тільки стосовно випадків, коли відповідні речовини вводяться в організм потерпілого насильницьким шляхом, проти його волі. Якщо це трапляється „оминаючи” волю потерпілого, обманним шляхом (наприклад, непомітне підсипання снодійної чи отруйної речовини у напій) з наступним заволодінням майном – ані грабежу, ані розбою в цьому не вбачається. Грабіж за визначенням є відкритим заволодінням майном, стаття „розбій” містить ознаку „напад”. Ні відкритості, ні нападу, у випадку, що розглядається, нема. Майно сплячого (чи непритомного або померлого) вилучається таємно, що характеризує крадіжку. Шкода, заподіяна здоров’ю потерпілого має кваліфікуватися окремо. Таким чином, тут має місце сукупність крадіжки та злочину проти здоров’я чи життя.

Грабіж та суміжні злочини ( з якими плутають).

1. Крадіжка (вже обговорювали).

2. Розбій. З розбоєм має схожість тільки насильницький грабіж (ч. 2 ст. 186). Відповідно до кодексу насильство (фізичне або психічне) при грабежі не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого. Як вже згадувалося, це будь-яке насильство, що не перевищує легких тілесних ушкоджень без розладу здоров’я та втрати працездатності (ч. 1 ст. 124) та не є небезпечним для життя чи здоров’я у момент заподіяння. Розбій характеризується насильством, небезпечним для життя чи здоров’я. Це насильство, починаючи з легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності чи таке, що створювало небезпеку для життя чи здоров’я потерпілого у момент його застосування (питання про вбивство при нападі з метою заволодіння майном буде розглянуто стосовно окремої характеристики розбою).

3. Вимагання. Вимагання схоже на грабіж тільки у тому випадку, коли злочинець вимагає саме майно (а не інше) та погрожує саме насильством, що не є небезпечним ні для життя, ні для здоров’я (а не іншою шкодою). Але при вимаганні або насильство, яким погрожують, або передача майна – відстрочені, тобто планується розрив контакту між злочинцем і потерпілим, коли у останнього є третій варіант вибору. Грабіж – „тут і зараз”, вимагання – „потім”.

4. Самоправство (аналогічно тому, що говорили про крадіжку)

5. Шахрайство (також аналогічно тому, що говорили про крадіжку). Найбільш розповсюдженою є ситуація, коли грабіж плутають з шахрайством – події, пов’язані з „проханням подзвонити” по мобільному телефону (попросив подзвонити – втік). Це не шахрайство, а грабіж, тому що обман тут – не спосіб заволодіння майном (потерпілий аж ніяк не відчужує свій телефон). Обман застосовується, щоб полегшити доступ до майна. У зв’язку зі значною розповсюдженістю таких подій у суспільстві та різнобоєм у кваліфікації, ППСВУ надав на цю тему роз’яснення: „Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій”.