Тема 5. Злочини у сфері господарської діяльності

5.1.Поняття, загальна характеристика, та система злочинів у сфері господарської діяльності

5.2. Характеристика окремих злочинів

Питання для самоконтролю

ВСТУП

Даний навчальний посібник не можна розглядати у якості підручника з кримінального права. Він розрахований на осіб, які вже мають юридичну освіту, вивчали кримінальне право і навіть мають достатньо високий рівень знань, оскільки витримали дуже великий конкурс для навчання в Національної академії прокуратури України. Назва посібника „Проблеми кримінально-правової кваліфікації” відповідає назві навчальної дисципліни. Ця дисципліна має на меті ознайомити магістрантів з проблемами, що виникають на практиці при кваліфікації суспільно-небезпечних діянь, озброїти майбутніх прокурорських працівників знаннями, які допоможуть ним, зокрема встановлювати відповідність ознак вчиненого суспільно-небезпечного діяння ознакам конкретного складу злочину, тобто ознакам, передбаченим у кримінальному кодексі України (далі – КК України). Навчальний посібник відбуває проблеми кримінально-правової кваліфікації у стислому, концентрованому, конспективному вигляді. Більш детально, з наведенням конкретних прикладів з практики питання кваліфікації розкриваються у лекційному курсі, який зобов’язаний прослухати кожний магістрант.

Стосовно тлумачення ознак практично усіх складів злочинів існують деякі суперечності. Проблеми породжуються низкою причин. Серед них – недосконалість окремих кримінально-правових норм, не досить чітка визначеність певних ознак складів злочинів, термінологічні розбіжності, стилістичні недоліки. Не завжди адекватно намагається розв’язати відповідні труднощі Пленум Верховного Суду України в своїх Постановах (далі ППВСУ). В них, на жаль, можна виявити помилки. Але найбільш складні проблеми кваліфікації випливають з того, що певна частина осіб, що застосовують Кримінальний кодекс, в свій час не дуже ретельно його вивчала. Іноді така особа забуває, що кожне слово закону – частина цього закону, тому – теж „закон”. Для з’ясування тексту будь-якої, навіть (здавалось би) простої статті необхідно бути грамотною, ерудованою, начитаною людиною. Якщо особа неуважно читає статтю КК, нібито „пропускає” певне слово, не приділяє йому необхідного значення, це викривляє зміст закону. Усі ці фактори інколи призводять до того, що на практиці в подібних між собою ситуаціях застосовуються різні статті КК. Зрозуміло, що це є неприпустимим. Будь-яка особа, що застосовує кримінальний закон, має пам’ятати, що від того, як вона його розуміє, залежать долі людей.

Безумовно, пізнавати Кримінальний кодекс правозастосовнику доведеться протягом всього життя, але на грунті знань, отриманих під час навчання, коли процесу пізнання допомагають фахівці, для яких вивчення і викладання кримінального права є професією. Тому можна різко заперечити студентам, коли вони повторюють горезвісну сентенцію: „Навіщо зараз вивчати кодекс, якщо він буде лежати у мене на робочому столі, і я завжди зможу в нього подивитись”. „Дивитися” в кодекс на столі службового кабінету буде вже запізно, це дуже нагадує „експеримент” над обвинуваченим. Застосовувати кодекс „з льоту” рівнозначно тому, щоб лікар вивчав анатомію людини під час хірургічної операції, яку він сам і робить.

До речи, не буде зайвим нагадати, що і наука, і навчальна дисципліна за назвою „Кримінальне право” має предметом свого вивчення насамперед Кримінальний кодекс, зміст якого складає сукупність норм, що визначають, які саме діяння є злочинами та які покарання за їх вчинення можуть бути застосовані. З самого початку студент має ясно усвідомлювати, що йому належить вивчати саме Кримінальний кодекс. В ньому міститься інформація, що саме потрібно встановлювати, доводити для здійснення правильної кваліфікації. А яким чином виконувати доведення – справа криміналістики та кримінального процесу. Для того, щоб з’ясувати, які факти треба встановити в конкретній кримінальній справі, необхідно вкрай ретельно проаналізувати відповідну статтю Кримінального кодексу, вникнути в кожне слово, кожну кому. Підручники, коментарі, дисертації, монографії, статті з кримінального права – все це матеріали, які допомагають з’ясувати положення Кримінального Закону. Ретельно вивчати кодекс треба для того, щоб правильно його застосовувати.

Цей навчальний посібник, як і відповідний лекційний курс, покликаний проаналізувати типові помилки, що мають місце при кваліфікації, допомогти у розмежуванні суміжних злочинів. При цьому слід розуміти, що питання про розмежування, постає лише за умові, що в певної ситуації відповідні злочини мають значну схожість. Тільки визначившись, за яких обставин вони можуть „перехрещуватися”, можливо зрозуміти, що саме потрібно виявити для того, щоб ці злочини „розвести”(наприклад, крадіжку та грабіж плутають, коли особу, що вилучає майно, хтось бачить, а кваліфікація залежить від того, чи відомо про це тому, хто вчинює вилучення).

Пізнанню проблем кримінально-правової кваліфікації передує вивчення магістрами складнощів, пов’язаних із застосуванням Загальної частини Кримінального кодексу, без якої кваліфікація неможлива. Відповідна навчальна дисципліна має назву „Проблеми кримінально-правової відповідальності”. Магістранти мають пам’ятати, що Загальна та Особлива частини КК нерозривно пов’язані між собою, складають єдине ціле. Тому в тексті даного навчального посібника (та в лекційному курсі) деякі положення Загальної частини будуть згадуватися у відбитті застосування певних статей Особливої частини КК. Помітимо, що дуже великі проблеми виникають, наприклад з того, що не усі правозастосовники мають чіткі уявлення про форми та види вини, як ознаки суб’єктивної сторони складів злочинів. Тому окремі питання вини при аналізі деяких проблем кваліфікації будуть повторюватися. Це стосується в першу чергу злочинів проти життя та здоров’я, оскільки досить розповсюдженими є помилки у суб’єктивній стороні саме цих злочинів. У процесі спроб розв’язати проблеми, що виникають при кваліфікації, будуть піддаватися аналізу й інші положення Загальної частини (зокрема, стадії, добровільна відмова, співучасть).

Зрозуміло, що показником наявності проблеми є розбіжність думок про певне явище. Природно, що повної єдності уявлень по окремим питанням кваліфікації нема і серед науковців, зокрема, представників кафедри кримінально-правових дисциплін, що забезпечують викладання цього комплексу знань. Зрозумілим є й то, що кожний викладач відстоює саме свої позиції. Право кожного брати на озброєння ту точку зору, яка на його думку є найбільш аргументованою.

Можна порадити магістрантам при вивченні статей КК не поспішати звертатися до підручників та виявляти, що саме думають стосовно їх змісту інші люди (автори підручників, коментарів, Постанов Пленуму Верховного Суду тощо). Перш за все варто поміркувати над текстом статті самотужки, уважно прочитати її, спробувати сформулювати зміст кожного слова, що викликає щонайменші сумніви у розумінні. І лише після того, як накопичаться запитання, відповіді на які самостійно дати не вдається, можна приступати до вивчення допоміжних матеріалів. Які б роз’яснення, у яких би солідних виданнях не читав студент, він ні у якому разі не має заздалегідь ставитися до них як до істини „в останній інстанції”. Посилання на авторитет наукознавці справедливо розглядають у кращому випадку як останній (несуттєвий) аргумент. Точно кажучи, таке посилання взагалі аргументом вважати не можна. Аргументами можуть слугувати лише логічні викладки. Свою особисту думку слід поважати не менш, ніж позицію інших людей, навіть всім відомих та авторитетних. Загальновизнаним є, що будь-яка точка зору має право на існування за умові, що вона коректно обґрунтована.

До речи про логіку. Назва даного навчального посібника як і відповідної дисципліни „Проблеми кримінально-правової кваліфікації”, декілька відрізняється від більш розповсюдженого „Проблеми кваліфікації злочинів”. Це не випадково, а принципово. Справа у тому, що вираз „кваліфікація злочинів”, якщо вдуматися у сенс цієї мовної конструкції, є нонсенсом. Адже тільки Кримінальний кодекс визначає, яке суспільно небезпечне діяння є злочином. Тому доки не встановлено, що певна подія відповідає конкретній статті Особливої частити КК, називати її злочином передчасно. А якщо відомо, що суспільно-небезпечне діяння є злочином, це означає, що процес кваліфікації (із відповідним результатом) вже відбувся. Отже кваліфікації підлягає суспільно небезпечне діяння (коли є припущення, що воно може підпадати під ознаки Кримінального кодексу), а не „злочин”.

І знов нагадаємо: первісною умовою правильної кваліфікації є впевнене володіння матерією Кримінального кодексу, а знання та розуміння цього закону має прийти до того, коли доведеться його застосовувати. Ціною запізнілого пізнання можуть бути зламані людські долі, або ж навпаки – „дарунки” злочинцям. Тому автори посібника ще раз закликають майбутніх прокурорів до максимальної уваги при вивчення проблем кримінального права, які виявляються саме при кваліфікації суспільно-небезпечних діянь.

ТЕМА І Поняття та значення кримінально-правової кваліфікації