13) Вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118.

Нагадаємо, що таке вбивство не можна плутати із вбивством двох або більше осіб. Повторне вбивство, що передбачене цим пунктом ставиться в провину лише за умовою, що умисел на позбавлення життя кожного потерпілого виникає окремо. Як бачимо, КК не дозволяє вважати умисне вбивство повторним після так званих привілейованих вбивств (в стані сильного душевного хвилювання, при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, матір’ю своєї новонародженої дитини).

Слід пам’ятати, що злочини, пов’язані з умисним позбавленням життя, передбачені не тільки у розділі КК „Злочини проти життя та здоров’я особи”, а й в інших розділах. Тому цілком слушним є роз’яснення п. 17 ППВСУ: „Під раніше вчиненим умисним вбивством розуміються не тільки вбивства, кваліфіковані за ст. 115 КК 2001 чи статтями 94 і 93 КК 1960 р., а й вбивства, відповідальність за які передбачена іншими статтями КК (статті 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст.443 КК 2001 р. чи відповідні статті КК 1960 р.”.

За ознакою повторності (це так звана повторність однорідних злочинів) особу слід притягувати до кримінальної відповідальності незалежно від того, була чи не була ця особа засуджена за попередній злочин. Проте треба пам’ятати, що множинність відсутня за умовою, коли сплили строки давності (якщо особа ще не засуджувалася) або її судимість є погашеною чи знятою (у випадку коли особа засуджувалась).

Повторність вбивства створюють не тільки закінчені вбивства, але й готування до цього злочину чи замах на нього. Для застосування повторності вбивства не має значення, була особа виконавцем чи іншим співучасником злочину.

14) З мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Це відносно новий пункт закону. Законодавець врахував потреби практики, те що вбивства іноді вчинюються з ненависті, презирства, зневаги до представників іншої раси, національності, релігії. Вбивство з таких мотивів можна розглядати як крайній прояв ганебного явища за назвою „ксенофобія” (як відомо, „ксенофобія происходит от греческих слов «ксенос» – чужой и «фобос» – страх) – проявление ненависти, неприязни или нетерпимости в отношении кого-либо или чего-либо неизвестного, чужого, непривычного).

До вказаних мотивів також відносять бажання спровокувати або розпалити національну, расову, релігійну ворожнечу, викликати загострення відповідних стосунків, масові заворушення тощо. Існує точка зору, що проявом мотивів, що розглядаються, може бути і помста майбутній жертві за її відмову підтримати расову, національну або релігійну дискримінацію інших людей (наприклад, відмова прийняти участь в погромах представників певної раси). В такому разі потерпілий може й не належати до представників іншої раси, національності, релігії, ніж злочинець. Мотивом вбивства, передбаченого п. 14 ч. 2 ст. 115 може бути й те, що його жертва є атеїстом.

Мотив расової, національної чи релігійної нетерпимості декілька наближується до хуліганського тим, що між потерпілим та вбивцем зовсім не обов’язково існують особисті відносини (в будь-якому разі причиною вбивства є не вони). Проте на відміну від хуліганського мотиву, який відображує прагнення злочинця вбити будь-яку людину, навіть без приводу („вбивство заради вбивства”), мотив, расової, національної чи релігійної нетерпимості в найбільш узагальненому виді можна визначити як бажання вбити „за те, що він не такий, як я”.

Нема сумнівів, що такий нелюдський мотив значно підвищує суспільну небезпеку вбивства у порівнянні з тією, що характеризує „просте” вбивство (1 ст. 115). Існує думка, що підвищена суспільна небезпека вбивства з мотивів, передбачених у п. 14 ч. 2 ст. 115 визначається посяганням не тільки на життя особи, а й на гарантовану статтею 24 Конституції України рівність прав і свобод людини незалежно від раси, кольору шкіри, релігійних переконань, етнічного походження тощо.

Зрозуміле, що цей мотив дуже важко встановлювати. Проте якщо він недоведений, кваліфікувати вбивство потрібно за частиною першою ст.115 (за відсутності інших ознак ч. 2 ст. 115 та ознак привілейованих вбивств)