22.3. Система планових норм і нормативів

Система планових норм і нормативів (нормативна інформа­ція) — це норми і нормативи використання різноманітних ре­сурсів, а також методичні документи і комп'ютерні програми для їх розрахунку та інструкції з упровадження у виробництво.

Основними підсистемами системи планових норм і норма­тивів підприємства є:

• норми і нормативи витрат сировини та матеріалів;

• норми і нормативи для визначення потреб в обладнанні;

• норми і нормативи праці та заробітної плати;

• фінансово-економічні норми і нормативи;

• календарно-планові нормативи.

Основу системи планових норм і нормативів підприємства становить масив кількісних значень конкретних норм та нор­мативів. Термін "норма" у перекладі з латинської означає у широкому розумінні правило, якому підкоряється процес або його результат. Норма — це максимально припустима величи­на абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, енергії для виготовлення одиниці продукції (виконання робіт, надання послуг).

Під нормативами розуміють показники, що характеризують відносну величину (ступінь) використання засобів та предметів праці на одиницю площі, маси (наприклад, коефіцієнт викори­стання металу, відсоток угару тощо).

Найважливіша вимога, яка висувається до нормативної ін­формації, — це прогресивність, тобто при формуванні норма­тивних показників мають враховуватися заходи з упроваджен­ня у плановому періоді нової техніки, удосконалення техно­логії та організації виробництва. Поряд з цим нормативні по­казники повинні бути обґрунтованими, тобто реальними для виконання в конкретних виробничих умовах.

Неперервне удосконалення технології та організації вироб­ництва, раціоналізація роботи усіх ланок підприємства приво­дять до постійних змін нормативної інформації, необхідності її систематичного перегляду, що зумовлює динамічність норм, які використовуються у плануванні.

Система планових норм і нормативів має бути комплексною, тобто становити основу і забезпечувати усі види планових роз­рахунків усіх ланок підприємства.

Норми і нормативи витрат сировини і матеріалів займають одне із центральних місць у системі планових норм і норма­тивів підприємства, що пояснюється високими (до 70-80 %) матеріальними витратами в структурі собівартості багатьох видів продукції промисловості.

До складу норм витрат матеріальних ресурсів входять об­ґрунтовані величини корисних витрат сировини і матеріалів, а також обумовлені технологією і організацією виробництва обсяги відходів та втрат матеріалу. У машинобудуванні, на­приклад, в норму витрат матеріальних ресурсів на один виріб включають масу обробленої деталі (чиста маса) і величину технологічних відходів (знятих у процесі різання стружки). Отже, планова норма витрат матеріалу на один виріб визна­чається масою запроектованої необробленої заготовки (вилив­ки, поковки, штамповки, зварної конструкції та ін.), норма витрат матеріалів може бути виражена в кілограмах або в тоннах на одну деталь або виріб (кг/шт, т/шт), електроенергії в кіловат-годинах на одну операцію, деталь або виріб, запас­них частин — на тисячу годин роботи обладнання, паливно-мастильних матеріалів — на 100 км пробігу автотранспорт­ного засобу та ін.

Норматив використання ресурсів визначається значенням коефіцієнтів, які характеризують відношення корисно витра­ченого матеріалу до встановленої норми на одиницю продукції, наприклад, маси деталі до маси заготовки. Чим вищий цей коефіцієнт і чим він ближчий до одиниці, тим економніше ви­робництво, менше відходів і втрат, нижча трудомісткість і собі­вартість продукції.

Широко використовуються також витратні коефіцієнти і коефіцієнти виходу продукту чи напівпродукту. Витратний кое­фіцієнт — це зворотна величина нормативу (коефіцієнта) вико­ристання матеріалів. Його значення завжди більше одиниці і визначається відношенням встановленої норми витрат сирови­ни або матеріалу (заготовки) до корисної (чистої) маси деталі. Коефіцієнт виходу продукції відображає співвідношення за­гального обсягу виробництва продукту і кількості фактично витраченого сирого матеріалу.

Нормативи витрат засобів праці та виробництва визначають потребу підприємства в робочих місцях, виробничій площі, об­ладнанні, технологічному оснащенні, інструменті, запчастинах та інших ресурсах на виконання встановленого обсягу робіт чи послуг.

До нормативів, які характеризують плановий або фактич­ний рівень використання засобів праці та виробництва, зарахо­вують такі показники, як режим роботи обладнання, коефіці­єнти змінності та завантаженості обладнання, нормативи фон­довіддачі, рентабельності основних фондів, норми продуктив­ності обладнання та зняття продукції з одиниці виробничої площі, коефіцієнт оновлення обладнання і використання його потужності, норми простою обладнання у ремонті та ін.

До складу матеріальних нормативів, що використовуються у процесі внутрішньовиробничого планування, входять також нормативи поточних, технологічних і страхових запасів матері­алів, нормативи незавершеного виробництва, готової продукції та оборотних засобів у цілому, нормативи організації виробни­цтва і якості продукції тощо.

Нормативи організації виробництва характеризують опти­мальні співвідношення між основними елементами виробни­чих, технологічних і трудових процесів: нормативи тривалості виробничих циклів, розміри партій запуску-випуску виробів, нормативи випереджень за стадіями виготовлення продукції та ін.

Найбільш розповсюдженими методами розробки норм і нор­мативів є розрахунково-аналітичний та експериментальний. Сутність розрахунково-аналітичного методу зводиться до ви­окремлення певних операцій або їх елементів із загального ви­робничого процесу виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), при здійсненні яких використовуються конк­ретні ресурси. Після цього детально аналізуються склад виок­ремлених елементів; кількість ресурсів, що витрачаються; вплив інших виробничих факторів. Далі проектуються варіан­ти поєднання засобів праці, предметів праці й живої праці, вста­новлюється найкращий (оптимальний) варіант, для якого роз­раховується потреба у відповідному ресурсі.

Експериментальний метод визначення норм і нормативів полягає у проведенні експериментів у виробничих або набли­жених до виробничих умовах. Норми і нормативи встановлю­ються після узагальнення отриманих даних та всебічного ана­лізу резервів виробництва.

У тому разі, коли неможливо встановити норму за допомо­гою наведених методів, використовують звітно-статистичний метод. Норми і нормативи визначаються при цьому на основі звітно-статистичних даних за минулі періоди і відображають усі недоліки, які мали місце в минулому. Якість нормативної інформації значної мірою залежить від організації робіт та нор­мування на підприємстві.

Розробка норм і нормативів має здійснюватися на основі використання відповідних методичних матеріалів, комп'ютер­них програм, методик, інструкцій, які визначають призначен­ня норм і нормативів, методи розрахунку, порядок розгляду і затвердження, періодичність оновлення нормативної інфор­мації.

При розробці нормативної інформації особливу увагу необ­хідно приділяти аналізу основних напрямів удосконалення ви­робництва і розробці заходів з економії ресурсів, що нормують­ся, визначенню ефективності впровадження цих заходів.

Висока трудомісткість комплексу робіт з формування і під­тримки прогресивності нормативної інформації підприємства потребує якнайшвидшого переходу виключно на комп'ютерні технології в роботі підрозділів, які беруть участь в інформацій­ному забезпеченні виробничо-господарської діяльності підпри­ємства.

Нормування витрат сировини і матеріалів на підприємстві здійснює відділ (бюро, група) матеріальних норм і нормативів, який підпорядковується, зазвичай, головному інженеру або го­ловному технологу. Цей підрозділ здійснює методичне і органі­заційне керівництво роботою з нормування і виявлення резервів економії матеріальних ресурсів для потреб основного вироб­ництва.

Розробку нормативних матеріалів з використання засобів праці здійснює відділ головного механіка за участю відділів головного технолога, організації праці й зарплати, технічних бюро (груп) цехів, які визначають планові коефіцієнти змін­ності роботи обладнання, коефіцієнти його використання і за­вантаженості.

Розробка, аналіз і перегляд нормативних матеріалів з праці та заробітної плати здійснюється під методичним керівництвом і за безпосередньої участі відділу організації праці та заробітної плати і відповідних підрозділів у цехах та службах підприєм­ства. Норми і нормативи з основних технологічних процесів найчастіше розробляються спеціалістами відділів головного технолога, головного металурга, головного хіміка, інших тех­нологічних підрозділів підприємства. Норми виробітку та від­рядні розцінки розраховуються, зазвичай, у цехових бюро орга­нізації праці та заробітної плати за участю технологічних під­розділів, майстрів, бригадирів і робітників з урахуванням ужит­тя заходів з удосконалення технології, оптимізації режимів роботи агрегатів, розробки раціонального балансу витрат робо­чого часу та передового досвіду виконання операцій та робіт.

Організацією розробки і впровадження фінансово-економіч­них нормативів опікуються відповідні фінансово-економічні підрозділи.

Розробка календарно-планових нормативів знаходиться у компетенції виробничо-диспетчерського (планово-виробничого) відділу та відповідних підрозділів у цехах. У проведенні цієї роботи беруть безпосередню участь і технологічні підрозділи підприємства.