- •Організаційні типи виробництва та їх характеристика
- •12.3. Загальні форми організації виробництва
- •Розділ 13 виробнича та соціальна інфраструктура
- •13.1. Поняття, значення й особливості функціонування підрозділів виробничої інфраструктури
- •13.2. Забезпечення підприємства технологічним оснащенням
- •13.3. Функції, склад та структура ремонтного господарства
- •13.4. Енергозабезпечення підприємства
- •13.5. Транспортне обслуговування виробництва
- •13.6. Організація й функції складського господарства
- •13.7. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства
- •Впровадження інновацій у сфері виробництва
- •14.1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції
- •14.2. Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи
- •14.3. Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Організація наукових досліджень та проектно-конструкторських робіт
- •15.1. Види, методи й етапи виконання наукових досліджень
- •15.2. Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •15.3. Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •16.1. Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •16.2. Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •16.3. Технологічна уніфікація і стандартизація
- •16.4. Зміст і головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •16.5. Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Виробничий процес та його організація
- •17.1. Складові виробничого процесу
- •17.2. Виробничий цикл та його структура
- •17.3. Тривалість виробничого циклу простого процесу
- •17.4. Виробнича структура підприємства та цеху
- •Методи організації виробництва
- •18.1. Організація виробництва непотоковими методами
- •18.2. Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •18.3. Організація автоматизованого виробництва
- •18.4. Система виробництва "канбан"
- •Основи організації праці
- •19.1. Цілі, завдання та зміст організації праці
- •19.2. Поділ і кооперування праці
- •19.3. Організація робочого місця та його обслуговування
- •19.4. Організація праці керівника
- •Організація нормування праці
- •20.1. Сутність і завдання нормування праці
- •20.2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу
- •20.3. Система норм і нормативів праці
- •20.4. Методи нормування праці
- •20.5. Нормування праці управлінського персоналу
- •Конкурентоспроможність продукції
- •21.1. Конкурентоспроможність продукції та її показники
- •21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
- •21.3. Сертифікація продукції та атестація виробництва
- •Планування господарської діяльності
- •22.1. Сутність планування та різновиди планів підприємства
- •22.2. Принципи, організація і методи планування
- •22.3. Система планових норм і нормативів
21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
Система якості — сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.
Управління якістю — це аспекти виконання загальної функції управління підприємством, що визначають політику у сфері якості, мету і відповідальність керівників та фахівців, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування, оперативне управління, забезпечення і поліпшення якості в межах системи якості.
Політика у сфері якості — основні напрямки і мета підприємства у сфері якості, що офіційно сформульовані вищим керівництвом. Політика у сфері якості є елементом загальної політики підприємства з акцентом на економічні аспекти. Обов'язки з управління якістю покладені на керівників усіх рівнів, але очолювати його повинна вища адміністрація. До управління якістю залучаються усі робітники підприємства.
Поняття "система якості" в концепції міжнародних стандартів ДСТУ ISO 9000 має подвійне тлумачення: як система загального керівництва діяльністю підприємства, націленого на якість продукції, робіт, послуг, і як засіб забезпечення відповідності конкретної продукції встановленим вимогам.
Першими науково обґрунтованими системами якості були вітчизняна "бездефектне виготовлення продукції" (БВП) та зарубіжна "система нуль дефектів" (SZD). Це були системи забезпечення якості. Вони покладали відповідальність за якість продукції на її виробників (не тільки контролерів) і стимулювали самоконтроль (робота з особистим тавром якості).
Нині на підприємствах України усіх форм власності впроваджуються міжнародні системи якості згідно з ДСТУ ISO 9000. Державне регулювання якості продукції виконується через обов'язкову сертифікацію і стосується тільки таких характеристик продукції, як безпека, екологічність, відповідність {взаємозамінність). Система якості передбачає забезпечення, управління та поліпшення якості продукції на усіх стадіях її життєвого циклу.
Система якості слугує інструментом управління якістю. При її впровадженні та функціонуванні мають враховуватися два основні взаємопов'язаних аспекти: потреби і сподівання споживача — споживач повинен бути впевнений в спроможності підприємства поставляти продукцію необхідної якості та постійно підтримувати її якість на належному рівні; потреби та інтереси підприємства — виробнича потреба підприємства полягає в досягненні необхідного рівня якості та його підтримці при певних витратах. Виконання цього завдання пов'язане з ефективним використанням наявних технічних, трудових і матеріальних ресурсів.
Ефективна система якості призначена як для задоволення потреб і сподівань споживача, так і для захисту інтересів підприємства. Виважено побудована система якості є надійним важелем забезпечення якості та управління ним з погляду збільшення прибутку і зниження витрат та ризику. Склад і структура системи якості мають обиратися з урахуванням конкретного профілю діяльності підприємства.
Одним з елементів системи управління якістю продукції є організація технічного контролю на підприємстві. Технічний контроль — це перевірка дотримання вимог, що висуваються до якості продукції на усіх стадіях її виготовлення.
Основним завданням технічного контролю є забезпечення випуску високоякісної та комплектної продукції, яка відповідає чинним стандартам і технічним умовам. Технічний контроль за якістю продукції проводиться централізовано через відділ технічного контролю (ВТК), який є самостійним структурним підрозділом підприємства.
У функції ВТК входить:
контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що надходять на підприємство;
контроль стану обладнання та технічного оснащення підприємства;
контроль виконання технологічного процесу на усіх стадіях випуску продукції;
контроль якості продукції;
встановлення причин браку;
розробка заходів для усунення браку та рекламацій.
Очолює ВТК начальник відділу, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства. Начальник ВТК нарівні з директором та головним інженером підприємства відповідає за випуск якісної та комплектної продукції.
За формами технічний контроль може бути: пасивним, коли фіксуються дані якості продукції (констатується факт); активним, коли не тільки оцінюється якість, а й здійснюється активний вплив на технологічний процес з метою управління якістю.
За призначенням технічний контроль розрізняють: вхідний, який визначає відповідність закупівельних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, сировини вимогам нормативно-технічної документації; попередній — здійснюється для запобігання надходження у виробництво бракованих предметів праці та полягає у перевірці якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів до початку їх обробки; проміжний — здійснюється у процесі виготовлення об'єкта за окремими операціям; кінцевий — здійснюється при прийманні готових виробів для виявлення неякісної продукції.
За ступенем охоплення продукції: суцільний — контроль кожного виробу; вибірковий — контроль малої вибірки (проби) з великої партії продукції з висновком за результатами контролю вибірки (проби) про якість всієї партії.
За термінами проведення: безперервний; періодичний; летючий (у будь-який час будь-якої продукції).
За можливістю подальшого використання продукції: неруй-нівний (не пошкоджує предмет праці); руйнівний (пошкоджує предмет праці).
Застосування сучасних статистичних методів є одним з найважливіших елементів управління процесами в усіх підрозділах підприємства та на всіх стадіях життєвого циклу продукції.
Статистичний контроль — вибірковий активний контроль, основою якого є застосування методів математичної статистики, що дає змогу оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки (проби).
Статистичний контроль проводиться за планом, який містить дані про вид і методи контролю, про обсяги партій та вибірок (проб), що контролюються, контрольні нормативи (бракувальні числа) та вирішальні правила.
Партія продукції — сукупність одиниць штучної продукції або обсяг нештучної продукції. Вибірка — мала кількість штучної продукції, взятої з партії, що оцінюється, для контролю. У
вибірці контролюються всі вироби (суцільний контроль). Проба — малий обсяг нештучної продукції, взятої з партії для контролю. Вибірки (проби) відбираються з партії систематично (через певні проміжки часу; на певних робочих місцях; перші вироби партії та ін.) або випадково (наприклад, за таблицею випадкових чисел). Контрольний норматив (бракувальне число) — кількісна або якісна характеристика допустимих або недопустимих дефектів у вибірці, від якої залежить результат контролю, що визначається вирішальним правилом. Наприклад, системи бездефектного виготовлення продукції (БВП, ШЛУ) передбачають відхилення партії, якщо у вибірці є хоча б один дефект (контрольний норматив дорівнює нулю). Вирішальне правило — метод оцінювання якості партії за якістю вибірки (проби).
Статистичне регулювання технологічних процесів розглядається на прикладі методу "груп якості".
Нагадаємо, що під час контролю продукція поділяється на придатну та дефектну.