19.3. Організація робочого місця та його обслуговування

Важливим напрямом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної та високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.

Робоче місце — це первинна ланка виробництва, зона при­кладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колек­тивне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших чинних норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини, визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).

Організація робочого місця — це підпорядкована цілям ви­робництва система заходів з його оснащення засобами і предме­тами праці, планування, розміщення у певному порядку, об­слуговування та атестації. Конкретний зміст цих заходів ви­значається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Вид робочого місця визначається такими чинниками, як рі­вень поділу і кооперування праці, місце виконання роботи, рівень механізації, кількість обладнання на робочому місці та ін. Класифікація робочих місць за різними ознаками наведена у табл. 19.1.

Таблиця 19.1

Класифікація робочих місць

Ознаки	Види робочих місць
За професією	Робітника, службовця, спеціаліста, керівника
За ступенем поділу праці	Індивідуальні, колективні (бригадні)
За видом виробництва	Основні, допоміжні
За мірою спеціалізації	Універсальні, спеціалізовані
За кількістю обладнання, що обслуговується	Одноагрегатні, багатоагрегатні
За рівнем механізації та автоматизації	Робочі місця для ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратурні
За специфікою умов праці	Стаціонарні та рухомі, підземні та висот­ні, робочі місця зі шкідливими умовами праці таін.

Організація робочого місця передбачає його оснащення, пла­нування, обслуговування, створення сприятливих умов праці. Всі ці елементи зводяться в операційну карту, яка може бути Розроблена досить докладно в умовах масового виробництва. В °пераційній карті наводиться паспорт робочого місця, в якому вказується його призначення, операції, що виконуються, та місце операцій у загальному технологічному процесі, а також основні параметри робочого місця (норми часу, норми виробіт­ку, загальні розміри та ін.).

Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функ­цій. Сюди належать: основне технологічне і допоміжне облад­нання; організаційне оснащення (оргтехніка, засоби зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара); технологічне оснащення (ро­бочі та вимірювальні інструменти, запасні частини); робоча документація; засоби комунікації для подання на робоче місце енергії, інформації, матеріалів, сировини та ін.

Рівень організації праці на конкретному робочому місці за­лежить також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його усім необхідним, включаючи технічне обслуговування (налагоджен­ня, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговуван­ня (прибирання, чистка обладнання тощо).

Обслуговування робочих місць на підприємстві здійснюєть­ся за такими функціями: виробничо-підготовчою, інформацій­ною, інструментальною, налагоджувальною, контрольною, транспортно-складською, енергетичною, ремонтно-будівельною та господарсько-побутовою.

За ступенем централізації на підприємствах застосовують три системи обслуговування робочих місць:

• централізовану — обслуговування робочих місць здій­снюється із одного центру;

• децентралізовану — функції обслуговування виконують­ся самими робітниками, що перебувають у тих підрозділах, які вони обслуговують;

• змішану — частина функцій обслуговування виконуєть­ся централізовано, частина — децентралізовано.

Залежно від форми і типу виробництва обслуговування може бути стандартним, планово-упереджувальним та черговим. Стандартне обслуговування є найбільш досконалою формою і здійснюється у регламентованому порядку, за стандартним роз­кладом. Прикладами стандартного обслуговування є стандарт­ний ремонт обладнання, заміна і заточення інструменту через чітко визначений час. Ця форма обслуговування дає змогу більш раціонально використовувати час основних робітників. Особли­во доцільна система стандартного обслуговування у масовому виробництві при стабільному виробничому процесі та постійно­му закріпленні операцій за робочими місцями.

При планово-упереджувальному обслуговуванні всі роботи за функціями обслуговування робочих місць виконуються на основі календарних планів-графіків, пов'язаних із оператив­но-виробничими планами. Ця форма обслуговування найбільш поширена у серійному виробництві.

В одиничному виробництві переважає третя форма — черго­ве обслуговування. Воно здійснюється за необхідності за ви­кликом з місця зупинки виробництва і може визначатися змінно-добовими завданнями.

На вибір системи обслуговування робочих місць впливають фактори: тип виробництва, характер спеціалізації, номенкла­тура та ін. Однак у всіх випадках при організації обслуговуван­ня робочих місць в основу має бути покладено такі принципи:

• ритмічність — підпорядкованість регламенту обслуго­вування виробничому ритму;

• упереджувальність — дострокове комплектування робо­чих місць інструментом, заготовками тощо;

• комплексність — узгодженість усіх видів обслуговуван­ня у часі;

• економічність — витрати на обслуговування мають бути мінімальними.

Пошук ефективних рішень в організації робочих місць і систем їх обслуговування полегшується використанням розроб­леними вченими і перевіреними практикою типових проектів організації праці для масових професій робітників, технічних виконавців і спеціалістів. Зазвичай, типовий проект концент­рує передовий досвід організації робочих місць, відображаючи усі складові цього процесу (оснащення, планування, обслуго­вування, атестація). Однак, застосовуючи типові проекти, слід враховувати специфіку конкретного виробництва та індивіду­альні характеристики працівника.

Для комплексного оцінювання якості організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефек­тивності праці, використовується механізм атестації робочих ^місць. Під час атестації комплексно оцінюються технічний і орга­нізаційний стан робочих місць, умови праці й техніка безпеки, розглядаються можливості підвищення фондовіддачі, використан­ня кваліфікаційного потенціалу працівників. Атестація дає змо­гу виявити відхилення від нормативних вимог або від конкрет­них потреб виробничого процесу чи виконавця і вдосконалити організацію робочого місця. У результаті атестації з кожного ро­бочого місця приймається одне з наступних рішень: продовжува­ти експлуатацію без змін; дозавантажити; раціоналізувати; ліквідувати. Основною метою атестації та раціоналізації робочих місць, як і всіх заходів з їх організації, має бути підвищення ефек­тивності праці та дотримання вимог щодо охорони і безпеки праці.