- •Організаційні типи виробництва та їх характеристика
- •12.3. Загальні форми організації виробництва
- •Розділ 13 виробнича та соціальна інфраструктура
- •13.1. Поняття, значення й особливості функціонування підрозділів виробничої інфраструктури
- •13.2. Забезпечення підприємства технологічним оснащенням
- •13.3. Функції, склад та структура ремонтного господарства
- •13.4. Енергозабезпечення підприємства
- •13.5. Транспортне обслуговування виробництва
- •13.6. Організація й функції складського господарства
- •13.7. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства
- •Впровадження інновацій у сфері виробництва
- •14.1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції
- •14.2. Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи
- •14.3. Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Організація наукових досліджень та проектно-конструкторських робіт
- •15.1. Види, методи й етапи виконання наукових досліджень
- •15.2. Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •15.3. Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •16.1. Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •16.2. Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •16.3. Технологічна уніфікація і стандартизація
- •16.4. Зміст і головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •16.5. Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Виробничий процес та його організація
- •17.1. Складові виробничого процесу
- •17.2. Виробничий цикл та його структура
- •17.3. Тривалість виробничого циклу простого процесу
- •17.4. Виробнича структура підприємства та цеху
- •Методи організації виробництва
- •18.1. Організація виробництва непотоковими методами
- •18.2. Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •18.3. Організація автоматизованого виробництва
- •18.4. Система виробництва "канбан"
- •Основи організації праці
- •19.1. Цілі, завдання та зміст організації праці
- •19.2. Поділ і кооперування праці
- •19.3. Організація робочого місця та його обслуговування
- •19.4. Організація праці керівника
- •Організація нормування праці
- •20.1. Сутність і завдання нормування праці
- •20.2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу
- •20.3. Система норм і нормативів праці
- •20.4. Методи нормування праці
- •20.5. Нормування праці управлінського персоналу
- •Конкурентоспроможність продукції
- •21.1. Конкурентоспроможність продукції та її показники
- •21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
- •21.3. Сертифікація продукції та атестація виробництва
- •Планування господарської діяльності
- •22.1. Сутність планування та різновиди планів підприємства
- •22.2. Принципи, організація і методи планування
- •22.3. Система планових норм і нормативів
20.2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу
Вирішення всього комплексу завдань, пов'язаних із нормуванням праці, в першу чергу, буде залежати від того, наскільки точно розраховані норми будуть відображати обсяг необхідних витрат часу. З приводу цього постає важливе питання, які витрати часу є необхідними і тому мають включатись у склад норм, а які є марно втраченими. Річ у тім, що працівник впродовж робочої зміни витрачає свій час не тільки на виконання виробничого завдання, а також на відпочинок, особисті потреби, обслуговування робочого місця, розмови з колегами, ходіння за матеріалами або інструментами, очікування обслуговування та ін.
На підставі цього всі різновиди витрат робочого часу поділяються на такі, що необхідні для виконання виробничого завдання і повинні обов'язково включатись до складу норми часу, і такі, що вважаються втратами, оскільки вони спричиняються недоліками організації праці, недосконалою технологією, порушеннями трудової дисципліни працівником. Зрозуміло, що ті елементи затрат робочого часу, які належать до втрат, не повинні включатися до складу норм.
Для аналізу затрати робочого часу класифікують за різними ознаками. За найважливішою ознакою відношення затрат часу до виконання виробничого завдання робочий час поділяють на дві головні складові: час виконання виробничого завдання (який нормується) і втрати робочого часу (не нормується). У свою чергу ці головні складові поділяються на елементи.
У підготовчо-підсумковий час включають затрати часу, необхідні для ознайомлення працівника з конкретним завданням, встановленням інструменту і пристосувань, переоснащенням (заміна пресформ, штампів, фільєр тощо), а також час на виконання дій, пов'язаних із початком та завершенням заданої роботи (отримання матеріалів чи заготовок, здавання готової продукції контролерові чи майстру; отримання та здавання документації, інструменту та пристосувань, залишків матеріалів та ін.). Характерна особливість підготовчо-підсумкового часу полягає в тому, що в умовах серійного виробництва він затрачається один раз на всю партію виробів (на всю кількість продукції), які виробляються без перерви за конкретним робочим нарядом, і величина його не залежить від розміру партії.
Оперативним часом називають час, який затрачається на безпосереднє виконання виробничого завдання. Він включає основний (технологічний) час, який затрачається на зміну форми, розмірів, властивостей предметів праці або їх взаємного Розташування у просторі, та допоміжний час. Основний час може бути машинно-автоматичним, коли робітник лише активно спостерігає за перебігом технологічного процесу; машинно-ручним, коли процес здійснюється на обладнанні за допомогою органів управління, що приводяться у дію вручну, і ручним, коли процес роботи здійснюється без допомоги будь-якого обладнання (з використанням тільки ручного інструменту та пристосувань). Допоміжний час затрачається виконавцем на дії, які забезпечують можливість виконання основної роботи. Це завантаження та розвантаження агрегатів, встановлення заготовок та зняття деталей після обробки, управління обладнанням, контроль технологічного процесу, переходи між обслуговуючими об'єктами тощо.
Час обслуговування робочого місця визначається затратами робочого часу на дії з догляду за робочим місцем протягом всієї зміни. Він включає час організаційного та технічного обслуговування робочого місця. До організаційного обслуговування зараховують затрати часу, які мають місце на початку та наприкінці зміни (час підготовки та розкладання інструменту, технічної документації; затрати часу на прибирання всього цього наприкінці зміни тощо). Час технічного обслуговування затрачається на регулювання обладнання та оснащення; заміну інструменту при його затупленні чи поломці; прибирання стружки, формувальної суміші або інших матеріалів тощо.
Час відпочинку та особистих потреб становить фізіологічно необхідні затрати часу, які залежать від умов виконання виробничих завдань.
Перерви з організаційно-технічних причин зумовлюються несинхронністю виробничих процесів, пов'язаних з особливостями технології та організації виробництва; специфікою роботи обладнання, механізмів, транспортних засобів, передавальних пристроїв тощо.
Втрати робочого часу, які не включаються до складу норми часу, можна розділити на дві категорії: втрати, що не залежать від працівника; втрати з вини працівника.
До першої групи втрат зараховують непродуктивну роботу та час очікування виробничого завдання від бригадира, майстра чи менеджера або час затримки обслуговування робочого місця заготівельною, ремонтною, контрольною та іншими функціями. Непродуктивна робота — це час, витрачений на ходіння за матеріалами або інструментом; втрати часу на виготовлення бракованої продукції з причин невідповідності хімічного складу чи властивостей сировини та матеріалів, неякісної конструкторської або технологічної документації; виходу з ладу обладнання під час перебігу технологічних процесів; раптового відключення електроенергії або припинення подачі інших енергоносіїв тощо.
Втрати з вини працівника зумовлюються запізненнями, прогулами та іншими порушеннями трудової дисципліни.
Наведена класифікація затрат робочого часу дає можливість встановити склад об'єктивно необхідних затрат робочого часу Для виконання конкретної роботи. Величина необхідних затрат Робочого часу на одиницю конкретної роботи становить норму часу (tч), яка складається з таких елементів:
(20.1)
Наведена сума затрат робочого часу фактично є калькуляцією затрат часу на одиницю роботи (операцію) чи продукції (заготовку, деталь, виріб, тонну тощо) і тому має назву штучно-калькуляційного часу. Величина норм часу вимірюється в людино-хвилинах або людино-годинах.
Підготовчо-підсумковий час визначається на всю партію чи ряд однотипних робіт і тоді на одиницю продукції чи роботи його величина буде становити відношення , де Тпп — загальнии шдготовчо-підсумковии час на всю партію предметів праці або ряд однотипних робіт, а п — кількість предметів праці у партії (однотипних робіт).
Оперативний час (tоп) повторюється з кожною операцією, одиницею продукції чи роботи, а всі інші складові не повторюються з кожною одиницею роботи, тому час обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби, організаційно-технічні перерви визначаються як середні величини у частках чи відсотках від оперативного часу.
Затрати робочого часу на одиницю роботи чи продукції без урахування підготовчо-підсумкового часу мають назву норми штучного часу (tш). Для його визначення використовують таку формулу:
(20.2)
де Кобс, Квоп, Котп — відповідно нормативні коефіцієнти на обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби, організаційно-технічні перерви (в частках від оперативного часу).
При цьому оперативний час (tоп), як видно із класифікації затрат робочого часу, є сумою основного (t0) та допоміжного (tд):
(20.3)
Коефіцієнт обслуговування робочого місця (Кобс) такояс враховує дві складові: час організаційного обслуговування робочого місця (tообс) та час технічного його обслуговування (tобс).
В умовах масового та великосерійного виробництва роботи, які відносять до підготовчо-підсумкового часу і, перш за все, переналагодження обладнання, здійснюються під час обідніх та міжзмінних перерв, тому норма штучного часу (tш) буде повною нормою часу на одиницю продукції чи роботи.
Для умов інших організаційних типів виробництва повна норма часу становить штучно-калькуляційний час (tшк):
(20.4)
Норми часу посідають центральне місце у системі норм і нормативів, тому що робочий час є загальним вимірювачем праці. Всі інші норми праці є похідними від норм часу.
Таким чином, норма часу (трудомісткість) — це кількість робочого часу, необхідна для виконання одиниці конкретної роботи (операції) чи виготовлення одиниці продукції одним або групою працівників відповідної кваліфікації і професійного складу в найбільш раціональних для певного підприємства організаційних, технічних та господарських умовах з урахуванням передового досвіду.
На ефективно працюючих підприємствах нормами часу регулюють всі основні технологічні процеси, роботи і операції та більшість обслуговуючих.