Організація нормування праці

20.1. Сутність і завдання нормування праці

Необхідною умовою організації праці та виробничих процесів на підприємстві є встановлення точних витрат часу на всі робо­ти, що виконуються на робочих місцях бригад, дільниць та цехів. Процес встановлення обсягу витрат живої праці, необхід­ної для виконання конкретної роботи в найбільш можливих раціональних та сприятливих організаційно-технічних вироб­ничих умовах, називають нормуванням праці. У результаті цього процесу на кожному підприємстві створюється комплекс обґрунтованих норм праці. Ці норми дають змогу організувати ефективну роботу працівників і устаткування, встановлювати та підтримувати необхідні пропозиції між взаємопов'язаними елементами виробництва, створити таку виробничу систему, яка б задовольняла, з одного боку, вимоги підприємства і тех­нологічного процесу, а з другого — вимоги персоналу та окре­мих працівників.

Один із видатних теоретиків і практиків у сфері організації праці А. Гастєв, визначаючи сутність нормування праці, під­креслював, що нормувати — це означає шукати найбільш вигід­ну організацію праці.

Конкретне коло першочергових завдань, які вирішує норму­вання праці на підприємстві, можна окреслити так:

• всебічний аналіз методів виконання робіт з урахуванням фізіологічних та поведінкових аспектів з метою їх оптимізації;

• розрахунок чисельності працівників всіх категорій та кількості устаткування, необхідних для виробництва заплано­ваних обсягів продукції;

• визначення виробничих завдань окремим працівникам та підрозділам (бригадам, дільницям);

— розрахунок продуктивності агрегатів та їх комплексів;

— встановлення тривалості виробничих циклів та розмірів партій предметів праці, періодичності їх запуску-випуску, об­сягів незавершеного виробництва та інших календарно-плано­вих нормативів оперативно-календарного планування;

- організація оплати праці, забезпечення її позитивної мо­тивації, спрямованої на активізацію трудової віддачі праців­ників;

— контроль за обсягом праці та обсягом споживання;

— калькулювання собівартості окремих видів продукції робіт та послуг.

У цілому нормування праці не обмежується окресленим ко­лом завдань. У функцію нормування входять також безперерв­не підвищення якості та прогресивності діючих норм, підви­щення частки технічно обґрунтованих норм, розширення сфе­ри нормування праці за рахунок найбільш повного охоплення нормуванням робітників і управлінського персоналу, своєчас­на заміна та перегляд норм праці.

З метою вирішення наведеного комплексу взаємопов'язаних завдань на підприємствах залежно від ступеня централізації управлінських функцій та прийнятої системи розділення кон­кретних робіт з нормування праці створюється один загальний відділ (бюро) організації праці та заробітної плати, а іноді ще й окремі підрозділи (бюро, групи) в цехах та службах. На час­тині підприємств машино- та приладобудування виправдовує себе підхід, коли процесом розробки, перегляду та впроваджен­ня норм праці основних технологічних працівників опікують­ся технологи відповідних структурних підрозділів (відділів головного технолога, металурга, хіміка, зварювальника та ін.), а централізованому підрозділу організації праці та заробітної плати делегують функцію нормування праці обслуговуючих робітників та управлінського персоналу, а також організації та оплати праці всіх категорій працівників.

На ефективно працюючих підприємствах норми часу регу­люють всі основні технологічні процеси, роботи і операції та більшість обслуговуючих.