Основи організації праці

19.1. Цілі, завдання та зміст організації праці

Теорії організації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до сучасних концепцій "збагачення змісту праці", "гуманізації праці", "наукової організації праці" тощо. Конкретне соціально-економічне завдання оптимізації органі­зації праці є предметом повсякденної практичної діяльності керівників та спеціалістів підприємств усіх форм власності та сфер діяльності.

Термін "організація" має декілька значень. Насамперед, — це внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії стосов­но окремих частин цілого. У цьому розумінні організація праці на підприємстві — це система виробничих взаємозв'язків пра­цівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Друге значення терміна "організація" — це сукупність процесів чи дій, що приводять до утворення і вдосконалення зв'язків між частина­ми цілого. Тобто це дія, процес, функція управління. У цьому значенні організація праці на підприємстві — це сукупність процесів і дій з встановлення чи вдосконалення порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами виробництва. Ще одне значення терміна "організація" — це об'єднання людей, що мають загальну мету і разом реалізують певну програму, діючи при цьому на основі встановлених правил та процедур.

Отже, організація праці має розглядатися з двох сторін: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємо­пов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-дру­ге, як систематична діяльність людей з упровадження нововве­день в існуючу організацію праці для приведення її у відпо­відність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і техно­логії.

У змісті організації праці на основі особливостей вирішува­них завдань виділяють такі напрями:

- поділ і кооперування праці, що передбачає науково-об-^ґРУнтований розподіл працівників за систематизованими тру­довими функціями, робочими місцями, а також відповідне гру­пування і комбінування працівників у виробничі колективи;

- нормування праці, що передбачає ретельний розрахунок норм витрат праці на виробництво продукції та послуг як основу для організації праці й визначення ефективності виробництва;

- організацію та обслуговування робочих місць, що вклю­чає їх раціональне планування і оснащення відповідно до ант­ропометричних і фізіологічних даних та естетичних смаків людини; ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію та раціоналізацію робочих місць;

- організацію добору персоналу та його розвиток, що вклю­чає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і проф­відбір, наймання персоналу, розробку концепції розвитку пер­соналу та її реалізацію;

- поліпшення умов праці, що передбачає усунення шкідли­вості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи охорони і безпеки праці;

- ефективне використання робочого часу, оптимізацію ре­жимів праці й відпочинку;

- раціоналізацію трудових процесів, впровадження опти­мальних прийомів і методів праці;

- планування та облік праці;

- мотивацію праці;

- зміцнення дисципліни праці.

Усі завдання організації праці поділяються на економічні, соціальні та психолого-фізіологічні. Економічні завдання орга­нізації праці визначаються тим, якою мірою забезпечується підвищення ефективності виробництва, зростання продуктив­ності праці, ефективна зайнятість персоналу, рівномірна на­пруженість праці, раціональне використання обладнання та інших матеріальних ресурсів. З позицій соціальних завдань оцінюється привабливість сконструйованої форми організації праці для працівника, а саме: міра змістовності праці, її різно­манітності, відповідальності, умов для розвитку тощо. Поєднан­ня трудових функцій має бути оптимальним і стосовно фізич­них та нервових навантажень не має викликати негативних наслідків. Це вимагає врахування також фізіологічних та пси­хологічних критеріїв.

На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці: впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту усього комплексу трудових операцій; обґрунтоване облаштування і планування робочих місць; рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструмента­ми та матеріалами; створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.