13.3. Функції, склад та структура ремонтного господарства

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнан­ням, автоматизованими системами, поточними лініями. Для надійної ро­боти обладнання необхідне систематичне його технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.

Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устат­кування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Склад і структура ремонтного господарства залежить від загальної та виробничої структури підприємства, характеру засобів праці, обсягу ремонтних робіт, рівня спеціалізації та інших факторів. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслу­говування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устат­кування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.

Залежно від масштабів виробництва підприємства застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт:

> централізовану — весь ремонтний персонал підприємства підпо­рядковано головному механіку;

> децентралізовану — всі види ремонтних робіт виконуються пер­соналом цехових ремонтних баз, що підпорядковані начальни­кам цехів;

> змішану — поєднує в собі централізацію і децентралізацію: тех­нічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування —персонал ремонтно-механічного цеху.

На підприємстві передбачається проведення технічного (міжремонт­ного) обслуговування, періодичних планових ремонтів і модернізації.

Під технічним обслуговуванням розуміють усунення дрібних нес­правностей засобів праці, проведення оглядів стану окремих вузлів та агрегатів, здійснення заміни мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на капітальні та поточні (середні, малі).

Капітальний ремонт - це найбільший за обсягом і складністю вид ремонту. Він передбачає повне розбирання; ремонт спрацьованих дета­лей та вузлів (у тому числі базових); заміна тих, що не підлягають ремон­ту; регулювання й випробування під навантаженням. У процесі поточ­ного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.

Середній ремонт передбачає часткове розбирання обладнання, замі­ну спрацьованих вузлів, випробування та регулювання.

Малий ремонт полягає в заміні невеликої кількості зношених дета­лей, а також у регулюванні обладнання. Він забезпечує дієздатність обладнання до наступного планового ремонту.

Модернізація — це сукупність організаційно-технічних заходів із по­кращання основних параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконали­ми, а також застосування спеціальних приладів та пристроїв.

Комплексу робіт із модернізації обладнання повинні передувати від­повідні розрахунки економічної ефективності. Річний економічний ефект від модернізації верстата (РЕЕм) визначається за формулою:

РЕЕм = (С₁ - С₂) * КД - В_м,

де С₁ і С₂ - собівартість деталі чи операції до і після модернізації, грн;

КД — випуск деталей в рік після модернізації, шт.;

В_м - витрати в рік на модернізацію верстата, грн.

Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно з графіком планово-попереджувального ремонту. Річний графік ППР скла­дається відповідно до норм тривалості ремонтного циклу, міжремонтного і міжоглядового періодів із врахуванням структури ремонтного циклу.

Ремонтний цикл — проміжок часу між двома капітальними ремон­тами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом.

Міжремонтний (міжоглядовий) період — проміжок часу роботи Устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами (оглядами).

Структура ремонтного циклу – перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу.

Перед складанням плану ремонтних робіт необхідно проводити щорічний технічний огляд обладнання з метою уточнення його технічного стану. В плані вказуються терміни проведення ремонтів і оглідів по кожній обліковій одиниці. Вид чергового ремонту встановлюють згідно із структурою ремонтного циклу, а час його проведення – згідно із нормативною тривалістю міжремонтного періоду.

Дату чергового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.