- •Організаційні типи виробництва та їх характеристика
- •12.3. Загальні форми організації виробництва
- •Розділ 13 виробнича та соціальна інфраструктура
- •13.1. Поняття, значення й особливості функціонування підрозділів виробничої інфраструктури
- •13.2. Забезпечення підприємства технологічним оснащенням
- •13.3. Функції, склад та структура ремонтного господарства
- •13.4. Енергозабезпечення підприємства
- •13.5. Транспортне обслуговування виробництва
- •13.6. Організація й функції складського господарства
- •13.7. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства
- •Впровадження інновацій у сфері виробництва
- •14.1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції
- •14.2. Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи
- •14.3. Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Організація наукових досліджень та проектно-конструкторських робіт
- •15.1. Види, методи й етапи виконання наукових досліджень
- •15.2. Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •15.3. Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •16.1. Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •16.2. Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •16.3. Технологічна уніфікація і стандартизація
- •16.4. Зміст і головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •16.5. Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Виробничий процес та його організація
- •17.1. Складові виробничого процесу
- •17.2. Виробничий цикл та його структура
- •17.3. Тривалість виробничого циклу простого процесу
- •17.4. Виробнича структура підприємства та цеху
- •Методи організації виробництва
- •18.1. Організація виробництва непотоковими методами
- •18.2. Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •18.3. Організація автоматизованого виробництва
- •18.4. Система виробництва "канбан"
- •Основи організації праці
- •19.1. Цілі, завдання та зміст організації праці
- •19.2. Поділ і кооперування праці
- •19.3. Організація робочого місця та його обслуговування
- •19.4. Організація праці керівника
- •Організація нормування праці
- •20.1. Сутність і завдання нормування праці
- •20.2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу
- •20.3. Система норм і нормативів праці
- •20.4. Методи нормування праці
- •20.5. Нормування праці управлінського персоналу
- •Конкурентоспроможність продукції
- •21.1. Конкурентоспроможність продукції та її показники
- •21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
- •21.3. Сертифікація продукції та атестація виробництва
- •Планування господарської діяльності
- •22.1. Сутність планування та різновиди планів підприємства
- •22.2. Принципи, організація і методи планування
- •22.3. Система планових норм і нормативів
20.3. Система норм і нормативів праці
З метою ефективного використання функцій нормування праці на підприємстві створюється спеціальна система норм і нормативів праці, яка є складовою загального нормативного господарства підприємства.
Норми і нормативи праці класифікують за різними ознаками. За своїм призначенням розрізняють норми часу, тривалості, виробітку, чисельності, обслуговування, керованості, нормовані завдання.
Норма часу — це час, за який може бути виконана одиниця роботи (операція) або виготовлений конкретний обсяг продукції на одному агрегаті чи одному робочому місці. Цей час складається з тривалості технологічного впливу на предмет (предмети) праці і неминучих перерв. Норма часу вимірюється в хвилинах чи годинах.
В умовах, коли виконання роботи (операції) потребує одночасної участі декількох робітників, норма часу (трудомісткість) буде мати більше значення, ніж норма тривалості. Якщо один робітник обслуговує декілька агрегатів (верстатів, термічних печей, гальванічних ванн, апаратів тощо), норма часу і трудомісткість будуть менші за норму тривалості. І, нарешті, коли один робітник обслуговує один агрегат, норма часу і трудомісткість будуть відповідати значенню норми тривалості.
Норма виробітку — це встановлений обсяг робіт (кількість одиниць продукції), який працівник чи група працівників відповідної кваліфікації та професійного складу мають виконати за одиницю робочого часу в раціональних організаційно-технічних умовах.
При нормуванні праці основних (технологічних) робітників норми виробітку використовуються у випадках, коли протягом робочого дня (зміни) виконується одна і та сама робота за незмінного складу виконавців. Норму виробітку в цьому випадку можна розглядати як завдання працівнику або групі працівників в натуральних одиницях (штуках; тоннах; погонних, квадратних чи кубічних метрах; літрах тощо) на конкретний період (зміну, годину). Норма виробітку виступає також в ролі норми продуктивності праці.
Норма виробітку (Нв) визначається нормою часу і тривалістю періоду, на який встановлюється норма виробітку:
(20.5)
де Тп — тривалість періоду, на який встановлюється норма виробітку.
Між нормою виробітку і нормою часу є зворотна залежність, тобто зі зниженням норми часу норма виробітку збільшується. Однак змінюються ці величини не однаково: норма виробітку зростає більшою мірою, ніж зменшується норма часу (трудомісткість). Вказану залежність ілюструють такі формули:
та (20.6, 20.7)
де у — відсоток збільшення норми виробітку;
х — відсоток зменшення норми часу (трудомісткості).
Норма чисельності (Нч) — це встановлена чисельність працівників визначеного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій чи обсягів робіт в оптимальних організаційно-технічних умовах виробництва.
Наприклад, норма чисельності виробничої бригади, яка працює на ковальських молотах без маніпулятора з масою падаючих частин 3 тонни, включає: коваля (бригадира), чотирьох підручних коваля та машиніста молота, тобто всього шістьох осіб.
Норма обслуговування (Н0) становить кількість виробничих об'єктів (верстатів, термічних печей, апаратів, робочих місць тощо), закріплених для обслуговування за одним працівником чи групою працівників відповідної кваліфікації та професійного складу впродовж робочого часу в конкретних організаційно-технічних умовах.
Норма обслуговування обернено пропорційна нормі часу обслуговування і використовується насамперед при нормуванні праці робітників, які одночасно обслуговують декілька агрегатів чи інших об'єктів.
Різновидом норми обслуговування є норма керованості (Нк), яка визначає число працівників або структурних підрозділів, котрі є безпосередньо підлеглими одному керівникові.
З метою підвищення зацікавленості в результатах праці працівників з погодинною формою оплати праці їм встановлюються нормовані завдання.
Нормоване завдання — це встановлена номенклатура та обсяг робіт, котрі мають бути виконані одним працівником чи бригадою (ланкою) за визначений період (зміну, місяць) з дотриманням вимог до якості продукції чи робіт.
Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників, однак на відміну від неї нормоване завдання може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях (штуках, тоннах, літрах тощо), а також у нормо-годинах (нормованих людино-годинах) чи в нормо-грив-нях. Таким чином норма виробітку може розглядатись як особистий випадок нормованого завдання.
Найбільш повна і обґрунтована система нормативів використовується в машинобудуванні. Для нормування основного (технологічного) часу розроблені загальномашинобудівні нормативи режимів різання на верстатах і нормативи основного часу на одиницю довжини (100 мм) обробки у напрямку подачі. Розроблені нормативи допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, підготовчо-підсумкового часу. На їх основі розраховані нормативи на технологічні переходи та обробку поверхні деталей за окремими операціями і в цілому на виготовлення деталей.
На більшості середніх та великих підприємств використовуються нормативи різного ступеня збільшеності на складальні, ливарні, термічні та хіміко-термічні, гальванічні, ковальсько-штампувальні, зварювальні, лако-срарбувальні, ремонтні, деревообробні та інші роботи.
За сферою застосування нормативи праці диференціюються на міжгалузеві, галузеві та місцеві.
Міжгалузеві нормативи призначені для нормування праці робітників однакових професій і спеціальностей, зайнятих виконанням однорідних технологічних процесів на підприємствах різних галузей господарства, незалежно від їх підпорядкованості міністерствам і відомствам.
Галузеві нормативи використовуються для нормування праці на роботах, які виконуються на однорідних за типом виробничих підприємствах галузі, і враховують специфіку умов, особливості техніки, технології, організації виробництва та праці.
Міжгалузеві й галузеві нормативи мають рекомендаційний характер для підприємств.
Місцеві (заводські) нормативи на види робіт та операцій, які характерні тільки для конкретного підприємства, розробляються відповідними підрозділами самого підприємства або спеціалізованими сторонніми організаціями на основі госпрозрахункових договорів. Місцеві нормативи затверджуються адміністрацією підприємства і погоджуються з профсоюзною організацією.
За ступенем збільшення нормативи часу поділяють на збільшені та диференційовані.
До збільшених нормативів належать нормативи часу, розроблені на операції або комплекси технологічно чи організаційно пов'язаних між собою трудових прийомів. Вони призначаються для встановлення норм в умовах середньосерійного, дрібносерійного та одиничного виробництва. Ступінь збільшеності нормативів часу визначається не тільки числом трудових елементів, які входять у них, а також числом включених в них категорій затрат робочого часу. Нормативи часу, які вміщують всі різновиди необхідних затрат робочого часу, мають назву нормативів трудомісткості.
До диференційованих нормативів належать нормативи часу, розроблені на виконання окремих трудових прийомів, дій і рухів. Диференційовані нормативи часу на виконання трудових рухів носять назву мікроелементних. Мікроелементні нормативи використовують для проектування роботи в умовах масового та великосерійного виробництва і цей процес називають мікроелементним нормуванням праці.