21. В чому полягає новизна поглядів з.Фрейда і к.Юнга на структуру і функції свідомості? Щоб Ви визначили як архетип українського народу?

Свідомість – ідеал відображ навк серед або реальн. Фрейд виділ 3 рівні:свідоме «Я», передсвідоме «Над Я», несвідоме «Воно». «воно» означ. примітивні аспекти особистості, що функц. у несвідомому і тісно пов’язані з інстинктами біолог. спонукан. За Фрейдом – «Воно» - «темне», хаотичне, що не знає законів. «Его-Я» - підпорядк. принципу реальності,мета якого – збереження цілісності організму шляхом відстрочки задоволення інстинктів. Суперего «Над Я» - формується в процесі соціалізації і вкл. в себе 2 підсистеми: совість і его-ідеал. К.Г.Юнг виділяв 3 компоненти свідомості:а) свідомість(Его Я);б) індивідуал несвідоме- «Воно»; в) колективне несвідоме, що скл з архетипів або першообразів. На думку Юнга,несвідоме не є чимось «темним», а навпаки апарат інтуїтивного сприйняття,що значно перевищує можливості свідомого мислення. Він показав,що несвідома частина психіки людини є найважливішою інформ. та творчою базою людини. Також відкрив функціонал одниці несвідомого – «комплекси» - сукупність псих. елементів, що позбавл. контролю з боку свідомого. Новизна вчення Фрейда і Юнга полягає в тому, що ними була висунута динамічна модель психіки,в якій отримала логічне пояснення не тільки велика група псих розладів, але і взаємозв’язок свідомих і несвідомих процесів.

22. Свідомість і мова. Чи тотожні поняття «мова» і «мовлення»? Хто з видатних лінгвістів доводив єдність мови і мислення?

Проблеми свідомості і мови, співвідношення думки і слова цікавили філософів з самого початку виникнення філософії.Сама думка, мислення розумілося вже в Древній Греції нерозривно пов'язаним з мовою (це знайшло вираження в понятті логосу, терміні, що означає одночасно думку і слово в їх єдності). Ці проблеми знайшли своє якнайповніше вираження в тому, що ще в 19 столітті виник та продовжує існувати філос. напрям "Філософія мови" (бере свій початок від мовознавця і філософа Вільгельма Гумбольдта). Також вже в ХХ ст. в Англії, а потім в Пн Америці, виникає напрям, який назвали "лінгвістичною філософією" (Людвіг Витгенштейн, Остін, Райл). У цій філос. течії аналізуються передусім проблеми того, як структури мови перетворюють думку, як думка, невід'ємна від мови, починає жити за законами мови і тим самим відривається від дійсності. Мова і мовлення – поняття не тотожні. Мовлення – процес використання людиною мови для спілкування. Залежно від віку, характеру діяльності, середовища мовлення людини набирає певних особливостей незважаючи на те, що люди спілкуються однією мовою. Так, мовлення однієї людини образне, яскраве, виразне, переконливе, а іншої – навпаки: обмежене, бідне, сухе, малозрозуміле. У цьому вже виявляється відмінність у володінні мовою. Кожній людині властиві індивідуальний стиль мовлення, відмінність в артикуляції звуків, інтонуванні, логічній виразності; кожна людина говорить по-своєму, хоча користується спільною для всіх мовою. Мовлення не існує і не може існувати поза будь-якою мовою. Разом з тим сама мова існує як жива тільки за умови, що активно використовується людьми. Мова розвив. і вдосконалюється у процесі спілкування. Мовлення і є формою актуального існування кожної мови, воно розглядається і як мовна діяльність, оскільки за його допомогою можна забезпечити спілкування, розв’язання мнемонічних або мислительних завдань. Таким чином, мова – це засіб чи знаряддя спілкування між людьми. Вона є системою знаків соц. походження, яка утворилася і сформувалася впродовж історичного розвитку діяльності людини. Мовлення не існує і не може існувати поза будь-якою мовою. Вільгельм фон Гумбольдт, видатний німецький лінгвіст, доводив єдність мови та мислення. Гумбольдт вважав, що якщо людину вилучити з суспільства, її мислення все одно б протікало за допомогою мови. Але насправді індивідуум нібито розчиняється в суспільстві. Він знаходиться в постійному зв'язку з собі подібними. В цьому динамічність зв'язку мови і мислення. Гум. всіляко підкреслював нерозривну єдність мови і мислення: мова є орган, який створює думку, мова прагне перетворити звук на висловлювання думки; без мови неможливе утворення понять; слово є індивідуальна фізіономія поняття; слово є єдністю звуку і поняття. Разом з тим дух людини, який втілився в поняття, постійно прагне звільнитися від уз мови, оскільки слова утрудняють внутрішню свободу духу, думки, ставлячи їх в певні рамки.