10. Які підходи до пізнання світу склалися в філософії Нового часу?

Представники Нового часу :Френсіс Бекон (матеріаліст): Б. піддає критиці філос. як форму споглядання і пропагує філософію як науку про реальний світ, яка базується на дослідному пізнанні. Такою позицією він висловлює нову фундаментальну ідею, що лягає у фундамент сучас. природознавства, об'єктивного пізнання дійсності. Його творчість у багатьох місцях пронизана компромісністю концепції "двоїстої істини", тобто істини "одкровення", істини про Бога (теологічної істини) та істини філософської (відкритої в науковому пізнанні).Рене Декарт (суб’єктив. ідеаліст): підтер. антисхоластичну спрямованість філософії Бекона. Декарт значну увагу приділяв математич. дослідженням, а математика будується і розвив. насамперед у формі дедуктивної системи знання. Тому, визнаючи присутність вказаних Б. "ідолів", Д. звертає увагу на проблему спрямованості емпіричного пізнання, індукції. Він знаходить докази тези, що здійснення індуктив. пізнання, експерименту відбувається тільки після попереднього планування дій.Т. ч., індукції без попередньо здійсненої дедукції бути не може. Однак дедуктивному мисленню завжди загрожують "ідоли". Дану проблему Д. вирішує у вигляді методологічної процедури. Томас Гоббс(матеріаліст):класичний пред. англійської філ. періоду англ. буржуазної революції.Розробляє систему раціоналістичної філ., яка охоплює не тільки вчення про буття, пізнання, а й вчення про суспільство, державу.

11. Раціоналізм р.Декарта і сучасний ірраціоналізм, їх протистояння.

В 16-17 ст виник новий період в іст людства, а разом з тим і нова філософія - раціональна. Одним із її засновників є Декарт. Раціоналізм Д. полягає в тому, що на філософію має великий вплив математика та природознавство. Тут розум чітко протиставлявся досвіду і почуттям. Д. був переконаний,що лише розум є джерелом науков. знання,виступаючи одночасно і критерієм його істинності. Також Д.були сформульовані 4 осн. філософ. принципи метода дослідів і установл достовірних істин. Ірраціоналізм – він проголошує основою світу і людини волю, інстинкти, життєві поривання,протиставляючи їх розумові. Причиною виникнення ірраціоналізму можна також вважати усвідомлення обмеженості розуму як чинника людс. поведінки. В поведінці людини часто вирішальна роль належить емоціям, волі, підсвідомому. Одним з найвідоміших засн. Ірраціон є Сьорен Керкегор.

12. Назвіть видатних представників німецької класичної філософі; та основні ідеї їхніх вчень.

До визн. предст. нім. класичної філософії відносять: Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Філософію Канта поділяють на 2 періоди – докритичнийі критичний, коли Кант розпочав досліджувати обмеження розуму. Результати своїх досліджень він виклав у своїх працях: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика спроможності судження» і багатьох інших. Кант — дуаліст. З одного боку, він визнавав, що мат.речі існують самі по собі, об'єктивно і відображаються нашими відчуттями. З іншого боку, він вважав, що вони є «речами в собі», (непізнаванними); основною рисою філос. Канта є її двоїстість, поєднання в одній системі різнорідних, протилежних філософ. напрямків. Основна суперечність філософ.вчення К. – невідповідність між визнанням ним існування речей, явищ природи поза свідомістю людини і запереченням їхнього пізнання (речі – об'єктивні, але непізнаванні). Гегель створив систематичну теорію діалектики, центральними поняттями якої є теза, антитеза та синтез. Весь світовий процес, згідно з Гегелем, є саморозвитком світового духа. Ідеалізм Гегеля є філософією становлення. Абсолютне – результат розвитку. Воно є, зрештою, тим, чим воно дійсно є. Завданням філософії – саморозвиток духу, споглядати, думаючи. При цьому не тільки філософ розпізнає світовий дух у своєму розвитку, але і світовий дух є тим, хто думає у філософі. Просування у філ. відбуваються через одкровення духу. Кожна філ. часу показує стан розвитку світового духу. Завд. філософів – обрамувати її час в думках. Зазначений процес розвитку та пізнання здійснюється на 3 ступенях розвитку, яким відповідають 3 філософські дисципліни: Ф. логіки: логіка діє не тільки для мислення, але й для буття. Ф. природи: дух відчужується в матерії. Ф. духу: дух повертається до самого себе, але вже знаходиться на вищому рівні.