55. Суспільний прогрес.

Прогрес є такий напрямок розвитку, що характеризується переходом від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш вдосконаленого. Зміст суспільного прогресу. Суспільний прогрес - це процес удосконалювання сутнісних сил людини, розвиток здібностей, задоволення матеріальних і духовних потреб, збагачення інтересів і прагнень. Ціль суспільного прогресу - всебічний розвиток сутнісних сил кожної людини. В цих формулюваннях відображена гуманістична спрямованість прогресу; тобто людина є головною метою і змістом історії. Розвиток техніки, зростання виробництва, наукові відкриття самі по собі не можуть служити показником прогресу, вони прогресивні лише в тому випадку, якщо поліпшують життя людини, сприяють його розвитку. Критерії прогресу. По яким же ознакам, критеріям можна визначити рівень розвитку суспільства; яке суспільство більш прогресивне, яке-менш? І чи можна знайти єдиний критерій прогресу? На останнє питання існує дві протилежних відповіді. Одні суспільствознавці вважають, що не можна (або важко) говорити про загальний, єдиний критерій прогресу. В кожній сфері суспільного життя діють специфічні закономірності, які і визначають особливий критерій: економічний, технічний, науковий, соціальний, політичний, моральний, естетичний і інші. Важко по одному й тому ж критерію, вважають вони, визначати рівень розвитку, наприклад, техніки і моральності. Інші вважають, що оскільки існує єдиний історичний процес, повинен бути і комплексний критерій його оцінки. Висловлюються різні точки зору по проблемі головного критерію прогресу: -рівень розвитку продуктивних сил, насамперед техніки і технології - (технократичні концепції); -тип виробничих відносин (марксизм); -рівень продуктивності суспільної праці (валовий національний продукт (ВНП) на душу населення в рік - використовується в міжнародній економічній статистиці); -рівень споживання (рівень життя, якість життя); -спосіб розподілу готового продукту (наскільки реалізовані при цьому принципи справедливості і рівноправності); -ступінь свободи особи; -кількість і структура використання вільного часу; -ступінь свідомості і використання суспільних законів; -щастя людини як універсальний моральний критерій прогресу (ступінь реалізації сутнісних сил людини). Перші в цьому списку - технічні і економічні критерії мають перевагу в тому, що вони виражаються в досить точних, конкретних кількісних показниках, а це необхідний елемент у будь-якій процедурі порівняння. Мінус їх утому, що вони лише побічно торкаються головної фігури прогресу - людини. Такі комплексні, гуманістичні критерії, як воля і щастя, відбивають суть, зміст людського буття, але важко піддаються ідентифікації. Кожен із названих критеріїв можна взяти як головну ланку в ланцюзі і потім витягти весь ланцюг.

56. К.Ясперс в роботі «Сенс і призначення історії» пише про єдину долю людства і наявність глобальних проблем, які необхідно вирішити для збереження життя на Землі. Які з цих проблем Ви вважаєте найбільш актуальними? Ваші міркування щодо шляхів їхнього вирішення?

У своїй роботі «Сенс і призначення історії» Карл Ясперс висвітлює широкий спектр глобальних проблем людства, серед яких, на мою думку, і досі актуальними зостаються проблеми загальнолюдських цінностей, взаєморозуміння, відкритості одне одному різних типів суспільств та народів. Якщо людство відмовиться від цієї спільності в долі і вірі, від спільності вищих духовних цінностей, які рятують людину в найважчих, пограничних ситуаціях, то можливість людського спілкування і взаєморозуміння обривається, а це може призвести до світової катастрофи, атомної пожежі чи екологічного катаклізму. Не менш актуальна глобальна проблема людства– вплив технічної епохи на людину та на її працю. Від характеру праці залежить структура суспільства і характер життя людей в усіх його розгалуженнях. Але у праці присутній елемент жертовності, відмови від суб’єктивності, і в умовах технізації це набуває катастроф. характеру. Причина в тому, що техніка змінює характер праці, робить її механізованою, і тому вона з творчого заняття перетворюється на конвеєр. Людина, зайнята у сучасному виробництві, відчуває себе гвинтиком одного великого механізму, її роль у суспільстві ніби зводиться до успішного виконання дорученої їй операції. Вся енергія йде на функціонування в якості елементу складної організації технізованого суспільства. Все це не може не призводити до катастрофічного духов. зубожіння людства. Яс. наголошує на тому, що великою мірою людство саме винне у створенні такої ситуації, бо не усвідомлює обмеженості техніки. Перш за все, техніка – засіб, який повинен належним чином скеровуватися, він не існує окремо від людини. Техніка – це засіб для творення типової продукції, вона, як правило, не придатна для створення культурних надбань. Техніка функціонує лише доки наявні матеріали та енергія, а вони не є невичерпними. Філософ застосовує по відношенню до техніки епітет “демонічна”, прагнучи висловити думку, що після створення техніки, вона здійснює могутній вплив на свого творця, уподібнює людину собі. Людство зараз залежне від своїх технічних здобутків, позбавлене їх, воно опиниться у катастрофічному стані. Щоб цього не трапилося, воно має захистити своє майбутнє, створивши надійні засоби для скеровування ситуації, вживши заходів до гуманізації і одухотворення праці. Можливі шляхи розв’язання цієї проблеми – одухотворення мас через виховання і освіту кожної людини, підвищення міри свободи Тема значущості історії займає чільне місце у роботі Ясперса й залишається актуальною й сьогодні. Історія являє собою основу, зв’язок з якою ми зберігаємо, якщо не хочемо зникнути безслідно. Лише у контексті історич. знання можливо прийти до розуміння природи людини. Саме тому історичне не є для нас чимось байдужим, а виступає моментом нашого життя. Жах, який принесли війни, має бути усвідомлений людством, і ні в якому разі не забутий, лише в цьому випадку є надія, що він не повториться. Лише відповідальність за сучасне дозволяє нам відчути відповідальність за майбутнє.