24. Пізнання як процес. Роль практики в пізнанні людиною світу.

Пізнання – процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений сусп.-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філ., як теорія пізнання. Пізнання відображає дійсність в формі образів. Образ - є форма і продукт суб'єктивного, ідеального відображення об’єктивної реальності в свідомості людини. Образи за своїм змістом відповідають предметам, явищам, які вони відображають. Основними формами відображення є живе споглядання і його форми - відчуття, сприйняття, уявлення, які дають конкретно-наочне знання про зовнішній бік речей, і мислення /поняття, судження, умовивід тощо/, що полягає в абстрагуванні, узагальненні чуттєво даного матеріалу і оперуванні абстракціями. Кінцевою метою пізнання є досягнення істини. ПРАКТИКА - це сукупнiсть творчої, виробничої, пiзнавальної, суспiльно-полiтичної та iнших соцiально значимих видiв дiяльностi людини, котрi забезпечують функцiонування i прогрес суспiльства. В поняттi ПРАКТИКА iнтегровано всю творчу дiяльнiсть людства. Роль практики в пiзнаннi багатогранна. Практика спонукає людину до знання. Виробництво, духовне життя, полiтична, економiчна дiяльнiсть постiйно вимагає вiд людини все нових та нових знань, що й змушує її до творчого пiзнавального пошуку. практика виступає критерiєм iстини. Тобто, знання, пiдтверджене практичною дiяльнiстю, перевiрене в ходi такої дiяльностi, є iстиною. З перших трьох функцiй практики в процесi пiзнання випливає четверта. Практика виступає межею людського пiзнання. Людина не може пiзнавати те, що ще не стало предметом її практичної допитливостi та можливостi взаємодiяти з об'єктом пiзнання.

25.Що таке агностицизм? Назвіть представників цього напряму в історії філософії. Чи є агностики серед матеріалістів?

Агностицизм– філософський погляд, який доводить, що істинне значення певних тверджень не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом. АгностиквважаєнеможливимпізнатиістинувпитанняхіснуванняБогаабовічного життя, з якими пов'язанехристиянствота іншірелігії. Агностицизм заперечує можливість адекватного пізнання світу.Представниками є Дж. Берклі , який вважав, що людині неможливо вийти зі свого досвіду, щоб розв'язати питання про відношення цього досвіду до фактів дійсності. Д. Юм нараховував три «ряди досвіду»: враження, віра в існування предмета, ідея. Враження виникають з почуттєвого досвіду. Повторюваність одного враження веде до віри в існування даного предмета. Ідеї являють собою найбільш яскраві враження. Усе інтелігібельне, тобто чисто світоглядні питання, виявляються позбавленими сенсу. Наприклад, питання про об'єктивну реальність сенсибельних предметів виходить за межі почуттєвого досвіду, тому запитувати, чи існують тіла чи ні, марно. Кант стверджував,що сутність і явище не співпадають. Основу цього складає вчення Канта про "речі в собі" і "явища". Згідно з ним існує незалежний від нашої свідомості світ речей, їх Кант називає "речі в собі". Пізнання починається з того, що "речі в собі" діють на органи чуття і викликають відчуття. Основна риса "критичної філософії" Канта – спроба примирити матеріалізм та ідеалізм –агностицизм. Вчення Канта про непізнаність "речей у собі" носить ідеалістичний характер, тому що "речі в собі" зрештою виявляються в Канта трансцендентними, потойбічними, що існують поза часом і простором. Час і простір, кількість, якість, причинність та всі інші зв'язки та стосунки, що існують об'єктивно, розглядаються Кантом як суб'єкт., що існують завдяки пізнанню.Агностиків серед матеріалістів немає. Агностики заперечують об’єктивне існування речей, явищ і процесів, а матеріалісти визнають об’єктивність світу, природи.