54. Соціальна структура суспільства

Соціальна структура – це історично сформована, впорядкована, відносно стійка система зв’язків між різними елементами суспільства як цілого: окремими індивідами і соціальними спільностями людей (рід, плем’я, народність, нація, сім'я) та соціальними групами. Народжуючись на світ, проходячи поступово ускладнені ступені навчання і виховання, члени сус-ва далеко не однорідні за своїми інтелектуальними, моральними та іншими даними, і що найсуттєвіше – за своїми нахилами, інтересами, характерами, життєвими і побутовими можливостями. І кожен юний громадянин закономірно чи випадково потрапляє в певну соціальну групу. В розумному сус-ві люди рівні лише перед законом, а в усьому іншому існує нерівність: по народженню, розуму, характеру. Проте межі між класами, соціальними групами практично завжди рухомі, тобто для кожного представника певної с-ї групи існує можливість соціальної міграції. Соціальний простір є своєрідною с-мою координат, де різні люди займають різне соціальне становище стосовно інших людей. Цю концепцію вперше розробив П.Сорокін, сформулювавши теорії соціальної стратифікації та соціальної мобільності. Етносоціальне буття суспільства: Поняття роду, племені, народності та нації. Неймовірна строкатість сучасної етнічної картини світу. За даними ЮНЕСКО, на нашій планеті проживає понад 2 тис. народів. Під етносами ми розуміємо стійку людську спільноту, що історично склалася і має характерні ознаки, тобто – етнос – це народ, який перебуває на певній стадії етноісторичного процесу. Таке розуміння етносу дозволяє виділяти певні його історичні типи, адже етноси, з кожним етапом розвитку людства, набувають нових історичних форм. Первинним етнічним колективом докласового, первісного суспільства був РІД, члени якого об’єднувалися спільністю походження, мови, звичаїв, вірувань, побуту та деяких елементів первісної культури. Рід був найпершою етнічною і виробничою групою людей, члени якої пов’язані узами кровної спорідненості, колективною працею та спільним захистом загальних інтересів. Наступною формою етнічної спільноти людей є плем’я. У кількісному відношенні це вже більш широка спільнота, оскільки вона об’єднувала щонайменше два роди, складалася, як правило, із декількох сотень або навіть тисяч людей. Племена –етнічні спільноти людей, які об’єднували роди, що проживали на одній ТЕРИТОРІЇ і мали власнеім’я, мову (точніше, племінний діалект), звичаї, міфологічні чи релігійні уявлення, культові обряди тощо. Звідси і походження слова “плем’я” – від кореня “плід”, “плодити”. З розвитком суспільного розподілу праці, зокрема – відокремлення скотарства від землеробства, появи ремісництва, виникнення відносин обміну і майнової нерівності людей посилюється потреба у створенні більш досконалої людської спільноти, скріпленої не лише кровно родинними зв’язками, але й іншими відносинами, які відкривали нові можливості для розвитку людства. Такою формою спільності людей стала народність. Народності звичайно складалися з декількох племен, близьких за своїм походженням та мовою. Народність можна визначити як спільність людей, які проживають на одній території, об’єднані спільноюмовою, особливостями психічного складу, культури і способу життя, що закріплені у звичаях, традиціях. Із розвитком капіталістичних відносин посилюються економічні та культурні зв’язки, виникає національний ринок, ліквідується господарська роздрібленість народностей, їх різні частини згуртовуються у національне ціле, тобто народності перетворюються у нації як більш стійкі людські спільноти.