57. Ауреліо Печчеї в книзі «Людські якості», аналізуючи сучасну екологічну кризу, пише, що це не криза природи, а криза відношення людини до природи. Чи поділяєте Ви таку точку зору?

Так, я повністю погоджуюсь з Ауреліо Печчеї. У центрі уваги Печчеї виявляються взаємини людини, природи і техніки. Тій культурі і способу життя, які зародилися в епоху неоліту прийшов кінець, вважав він. Середина ХХ ст. не просто черговий період історії технічної цивілізації – це початок нової ери. Людству загрожує загибеллю піднята їм самим хвиля негативних наслідків промислової діяльності. Розвиток техніки вже призвело до незворотних змін природи, які можуть викликати глобальну катастрофу. Він казав: «Ми - всі разом і кожен з нас несемо відповідальність не тільки перед сучасниками, але й перед майбутніми поколіннями». Будучи по суті невід'ємною частиною Природи, Людство в своїх відносинах з нею пройшло ряд етапів: від повного обожнювання і поклоніння природним силам до ідеї повної і безумовної влади людини над природою. Катастрофічні наслідки останньої ми повною мірою пожинаємо сьогодні. Відносини Людини і Природи в XX ст. стали своєрідним центром, в якому сходяться і зав'язуються в один вузол різні сторони економічного, суспільного і культурного життя людей. Людина в більшості розглядається як позаприродний об'єкт, Природа – як неживий склад ресурсів і багатств, які можна і треба використовувати у відповідності з волею і бажанням Людини. Стало вважатися як би само собою зрозумілим, що людина «цар природи» і може змінювати місце існування як йому заманеться. Подібний антропоцентризм становить світоглядну основу екол. кризи. Зараз в повній мірі проявилися явні і таємні вади подібної позиції, ініціювавши ту ситуацію, в якій опинилося Людство. Ілюзія, що вдасться домогтися остаточної перемоги над природою, можлива тільки при забутті того факту, що сама людина - частина природи, і знищення природи означає тим самим фізичну і духовну загибель людини. Людині життєво важливо спілкуватися з природою всій цілісністю своєї істоти. «Екологічне питання» для людини - питання її способу буття в природі, місця в світі. «Природа», з одного боку, є синонімом Всесвіту, з іншого, це просто частина світу, яка протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. «Суспільство» – це система, яка охоплює всю сукупність умов соціальної життєдіяльності людей та їхні відносини один з одним і з природою. Природа первинна. Нашій планеті кілька мільярдів років. Ми з'явилися в природі зовсім недавно і є наймолодшими жителями її, якщо порівнювати з іншими видами і формами життя. Багато таємничого і загадкового є в історії розвитку життя на Землі, але незаперечним є те, що людина – частина природи. Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, зокрема фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві, одночасно вона є і середовищем існування суспільства. Перебуваючи в тісному взаємозв'язку, природа і сусп. утворюють систему "суспільство - природа", яка функціонує відтоді, відколи з'явилася людина з властивим їй практичним способом ставлення до природи. Система "суспільство - природа" передбачає піз-ня людиною природи, її використання і перетворення. Свою цілісність ця система могла зберегти при одночасному розвитку обох елементів – природи і суспільства.