53. Яку роль здатна відігравати особистість в історії? Чи існують межі свобода дій особистості?

Важливим аспектом філософського розуміння суспільства є розгляд його в динаміці, в процесі зміни та розвитку, в історичному плані. Життя суспільства розгорнута в часі і соціальному просторі і являє собою історичний процес. Людина в історії існує в двох основних іпостасях - як її "передумова" і одночасно як її "результат".В історичних подіях беруть участь люди з різними інтересами, цілями і пристрастями. Але незважаючи на це хід історії підкоряється внутрішнім загальним законам, що носять об'єктивний характер. Це означає, що суспільні закони виникають, діють і сходять з історичної сцени незалежно від волі і бажання людей. Інший аспект історичного процесу пов'язаний з постановкою і вирішенням питань: що рухає історію? як конкретно можуть бути представлені суб'єкти історичного процесу? Ці питання не мають чисто "академічного" характеру, вони досить практичні, особливо для сучасного людства. Серед різних інтерпретацій рушійних сил суспільства є найбільш привабливою, на наш погляд, формулювання В. С. Барулина: "рушійні сили суспільства - це діяльність людей, розкрита з точки зору її внутрішнього механізму, її чинників і причин ". Раніше вже зазначалося, що суперечливі суб'єкт-об'єктні відносини характеризують людей як учасників історичного процесу. Але не кожна людина здатна виступити як суб'єкт соціального розвитку, і разом з тим у більшості громадських сфер індивід реалізує свої функції, як правило, не поодинці, а будучи включеним в певні соціальні спільності (народ, нація, клас тощо). Саме ці спільності і виступають в першу чергу як сукупні суб'єкти історії.Iдеаліст Гегель писав: "Поступальний рух світу відбувається лише завдяки діяльності величезних мас і стає помітним тільки при дуже значнiй сумі створеного ").Вирішальна роль народних мас не означає заперечення або приниження ролі особистості в історії. Витоки ролі особистості в історії – в її суспільній природі, а також у її нерозривному зв'язку з соціальними спільнотами, соціальними відносинами. Поява відповідних видатних особистостей викликається певними історичними умовами та історичними потребами. Саме в особистостях, їхніх діях знаходить своє переломлення, втілення роль народних мас, класів і інших соціальних спільнот в історії. Розгляд історичного процесу та діяльності соціальних суб'єктів призводить до проблеми виявлення характеру діяльності людей, що виражається в поняттях необхідності і свободи. Якщо в суспільстві все відбувається згідно з певними законами, в силу необхідності, то не виявляються соціальні суб'єкти простими маріонетками, які виконують чиюсь волю або безпорадно пливуть по річці долі? Чи є у людини свобода і які її межі? В історії соціальної філософії давалися відповіді якi повністю заперечують необхідність чи свободу, так і намагаються їх з'єднати. З позицій діалектики необхідність і свобода є протилежностями, які перебувають у стані єдності і боротьби. Саме необхідність (і в першу чергу – необхідність матеріально-предметної трудової діяльності людей) виступає основою для їх волі. У свою чергу, все більший розвиток свободи дозволяє людям більш успішно вирішувати в історичному розвитку необхідні для життєдіяльності проблеми, виконувати необхідну для суспільного життя роботу. При характеристиці свободи слід заперечити досить поширене положення про прирождений людині характер свободи. Свобода є не індивідуальна властивість людини, а характеристика його соціального стану. При цьому свобода не абсолютна, не безмежна і неабстрактна, а завжди відносна, обмежена і конкретна. Разом з тим, розвиток, здійснення свободи людини деякими філософами розглядається як вираження сенсу всього історичного процесу. Свобода вимагає пізнання необхідності, але не зводиться тільки до цього, оскільки вона виступає лише умовою, засобом для досягнення людських цілей. Тому свобода – це вибір певного варіанту дій, який відповідає об'єктивним обставинам і суб’єктивним бажанням.