47. Чи тотожні поняття «суспільство» і «соціум»?в чому Ви вбачаєте особл біолог. І соціал вимірів суч укр соціуму?

Соціум – це система суспільного співжиття людей. Соціум походить від лат. слова "соціо", що означає з'єднати, поєднати, розпочинати спільну працю. Звідси, первинне значення поняття "суспільство", що означає спільність, союз, співпраця.У переважній більшості суспільствознавчої літ-ри подається тлумачення, що поняття "суспільство" і "соціум" є тотожними та рівноцінними, тобто означають одне й те ж саме. Таке тлумачення, з одного боку, має сенс: ці два поняття відображають існування одного і того ж об'єкта – системи відносин між людьми у минулому, сьогоденні та майбутній перспективі. З іншого боку, якщо зосередити увагу на діяльній, активній, цілеспрямованій стороні життя людини і спільноти, то можна помітити, що поняття суспільства і соціуму, суспільного і соціального мають відмінне одне від одного смислове навантаження. Більше того,таке різночитання смислової ваги цих понять дасть змогу,розкрити глибинний зміст, закладений у таких поняттях, як соціальне забезпечення, соціальна відповідальність та обов'язок, соціальна ініціатива, соціальна свобода тощо.

48.Що таке суспільне буття? Що таке суспільна свідомість? Які концепції щодо співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості існують в соціальній філософії?

Сусп. буття– реальний процес життєдіяльності людей.специфічність якого полягає в його соціально-історичній визначеності, яка охоплює суспільну практику, предметнудіяльність, різноманітні істор. зв'язки і особливі форми духовної діяльності, цілепокладання, опанування й розвитоккультури минулого, проектування майбутнього, самосвідомість тощо. Різні типи детермінованості людської діяльності (природні, соціальні, історичні, психічні) становлять особливу ієрархію, в якій складніші надбудовувалисянад простішими і впливали на них.Буття суспільне – не тільки зовнішня, а й предметноперетворювальна діяльність, внаслідок якої ця реальність переходить, з одного боку в предметні форми олюдненої дійсності, а з іншого – в практично-духовні йтеоретичніспособи її освоєння. Упродовж тривалого часубуття сусп. ототожнювалося з державою, хоч уже Платон формулює парадигму, що відкриває можливості їх розрізнення, пов'язуючи необхідність у державі з явно «неполітичними» потребами людини. Методологічно вирішальну роль відіграє певна аналогія між структурою організованого сусп.,держави та людини; індивідуальної людської душі й «душі суспільства» (держава – певним чином «макрос антропос» – «величезна людина»). І. Кант пов'язує сусп. буттяз ідеєю людства, взятого в історичному розвитку, що постає як розгорнутий у часі процес виховання людського роду.Для Гегеля буття сусп. складається з сім'ї (моральної сфери),громадянськогосусп. (системи всебічної залежності) й держави як здійснення свободи, О. Конт розглядає сусп. буття за аналогією до біологічного організму, звідси й послідовне наголошення на необхідності розглядати всі соц. явища у зв'язку із «загальним станом цивілізації», інтерес до функціональноїдиференціації соц. організму. Екзистенціалізм зводить буття суспільнедо індивідуального буття й намагається виокремити зв'язок індивідуальної людини з її середовищем у самостійну особливу сферу – «незалежну реальність», в «тут буття», «в світі буття», «із світом буття», «в світі для себе буття».Сусп. свідомістьявляє собою сукупність ідей, теорій, поглядів, уявлень, емоцій людей, у яких відбивається природа, матеріальне життя сусп. і вся системасусп. відносин.Сусп. свідомістьформується і розвивається разом з виникненням сусп. буття, так як свідомість можливо тільки як продукт соц. відносин. Але й сусп. може бути названо суспільством лише тоді, коли склалися його основні елементи, у тому числі сусп. свідомість.Сусп. є матеріально-ідеальна реальність. Сукупність узагальнених уявлень, ідей, звичаїв, традицій, всього, що становить зміст сусп. свідомості, утворить духовну реальність, виступає складовою частиноюсуспільного буття. Суспільна свідомість виникла не через якийсь час після виникнення суспільного буття, а одночасно і в єдності з ним. Без сусп. свідомості суспільство просто не могло б виникнути і розвиватися, тому що воно існує як би в двох проявах: відбивної й активно-творчої.

Сутність свідомості саме в тому й полягає, що вона може відображати суспільне буття тільки за умови одночасного активно-творчого перетворення його.Підкреслюючи єдність сусп. буття і сусп. свідомості, не можна забувати і про їхні відмінності, специфічної роз'єднаності, відносної самостійності.Особливістю сусп. свідомості є те, що вона у своєму впливі на буття може як би оцінювати його, розкривати його потаємний сенс, прогнозувати, через практичну діяльність людей перетворювати його. Тому сусп. свідомість епохи може не тільки відбивати буття, але й активно сприяти його перетворенню. У цьому полягає та історично сформована функція суспільної свідомості, яка робить її необхідним і реально існуючим елементом будь-якого сусп. устрою. Зв'язок між суспільним буттям і суспільною свідомістюбагатогранний і різноманітний.Сусп. свiдомiсть дiйсно є вiдображенням буття, але процес цей надзвичайно складний. Його некоректно розумiти в односпрямованому механiстичному розумiннi, як вiддзеркалювання, фотографування чи сприймання. Механiзм вiдображ. людиною природи, окремих природних об'єктiв, цiлих систем схожий з вiддзеркалюванням, але не зводиться до нього. Вiдображ. людиною чого б то не було - творення суб'єктив. образу. Взаємодiя суспiльного буття та суспiльної свiдомостi має ряд особливостей. 1. При вiдображ. в сусп. свiдомостi суспiльного буття немає однолiнiйних суб'єктно-об'єктних вiдношень. Iндивiдуальна духовнiсть як надприродний феномен в суб'єктно-об'єктному вiдношеннi протистоїть природi. Зазначене вiдношення в простому однолiнiйному видi iснує лише при взаємодiї мiж такими протилежними сторонами буття, як природа i людина. Коли взаємодiють люди i вiдображають в своїй свiдомостi один одного, то дiалектика суб'єктно-об'єктних вiдношень ускладнюється.Сусп. свiдомiсть вiдображає суспiльне буття як цiле. Таке вiдображ. є одночасним пiзнанням, розумiнням i творенням. Iдеальне в сусп. свiдомостi постiйно матерiалiзується в людських стосунках. Кожне "Я" в суспiльствi дiє так, як розумiє ситуацiю за даних умов. В дiю, в стосунки людей вплетене iдеальне. Без iдеального людськi стосунки втрачають людську сутнiсть, людську характеристику. 2.Складнiсть аналiзу сусп. свiдомостi в тому, що вона вiдображає не лише сьогоденне буття. В сусп. свiдомостi вiдображено всю iсторiю буття людства. Причому, це вiдображ. здiйснюється на всiх рiвнях людської психiки. Певна частина iстор. минулого до цього часу живе в свiдомостi, а дещо опустилось в нижнi вiддiли мозку, знаходиться в пiдсвiдомому. 3. Сусп. свiдомiсть це i самосвiдомiсть людства. Свiдомiсть пiзнає сама себе, свою гносеологiчну спроможнiсть в рiзних сферах буття, свiй рiвень розвитку, свої можливостi впливу на iншi сторони реальностi. Сусп. свiдомiсть є вiдображ. буття в складному триєдиному процесi: пiзнання, розумiння та творення. Вона охоплює буття минуле, сучасне, а через це й частково ближче майбутнє. Будучи вiдображенням сусп. буття, сусп. свiдомiсть є i його органiчною складовою частиною.