13. Які альтернативні теорії буття Вам відомі?

Буття -– найбільш стародавнє й фундаментальне поняття філософії, яке веде до цілої низки похідних понять, таких як небуття, субстанція, матерія, природа, суспільне буття, Категорією «буття» ми стверджуємо, що світ, тобто сукупність речей і процесів, є наявним, існуючим, бо перш ніж ми просунемося далі в будь-якому напрямку наших думок про світ і його складові, ми повинні стати на позицію визнання його наявності, існування. Категорією «буття» підкреслюється факт існування тих чи інших предметів, явищ, що має силу незаперечності, і ми змушені рахуватись із незаперечністю цього факту. Першим, хто ввів категорію буття, був, Парменід. Але в той же час у філософії виникали і альтернативні думки, які прагнули сполучити «буття» і «небуття». Наприклад, софіст Протагор оголосив людину «мірою всім речам», тобто людина і є той суддя, що сам собі визначає буття чи небуття, існування чи не існування «речей». А кініки взагалі ігнорували існування таких «речей», як суспільні норми, звільняли людину від тягаря рахуватись з громадською думкою і звичаями. Атомісти Левкіпп і Демокріт визнавали буття і небуття сполученими у вигляді атомів і порожнечі. В цілому ж треба сказати, що рання антична філос. традиція схилялась пов’язати буття з предметністю. Усі питання, що стосуються смислу і відтінків категорії буття, отримали назву онтологічних. Термін «онтологія» був упершее вжитий у «Філософському лексиконі», складеному Р. Геккелем. Великий вплив на європейську філ. мали онтологічні думки Платона і Аристотеля. Як відомо, Платон вважав справжнім буттям світ ідей, а все, що оточує нас у повсякденності, є чимось проміжним між буттям і небуттям. Аристотель вважав, що «буття» має багато смислів, які він звів у чотири групи значень, одна з яких, це вираження в категоріях сутність, якість, кількість і т. ін. вищих родів буття. Для нього «буття» стосується всього «сущого». Сущим є все, що існує, в тім числі і речі, і їх предикати. Однак «сутність» відноситься тільки до сущого в первинному смислі, тобто до носія всіх інших предикатів. Визначення сутності – це фактично приписування всіх властивостей чомусь на основі того, що дещо є щось, що може існувати безумовно як конечне суще, саме по собі. Середньов. схоластична онтологія, теологічно переосмислюючи Аристотеля, вдавалась до побудови ієрархії причетності до буття. На думку її представників, тільки Бог тотожній буттю як такому, тільки в ньому зосереджена всеповнота буття, а все інше має обмежене буття. Тобто тільки Бог є абсолютністю буття. Філ. Нового часу відмовляється від онтологічної проблематики, як і від метафізики в цілому, і тільки німецька класична філ. повернулась до неї, проте з позиції гносеології. Значною спробою оновлення онтології в ХХ ст. була філософія М. Гайдегера. Він повернув онтологію в бік людини. Традиційна онтологія вивчала речі в собі. Нова онтологія, за Гайдегером, є вчення про те, як буття самовтілюється, самовиявляється в людині. Буття людини від покинутості, загубленості в соціальному і речовому світі до нового життя, до справжньої стихії буття.