3.4. Оцінка ефективності круповідділення

Лущені та нелущені зерна значно різняться за своїми фізичними властивостями: розмірами, густиною, пружністю, коефіцієнтами тертя та ін. На різниці зазначених властивостей базуються різні способи круповідділення.

Круповідділення на основі різниці розмірів лущених та нелущених зерен. Розділення суміші на ситах можливе лише в випадку порівняно великої різниці в розмірах лущених та нелущених зерен. З усіх круп’яних культур найбільш значною ця різниця є для зерна гречки. Різниця між діаметрами описаного кола навколо нелущеного зерна та ядра складає більше 0,5 мм.

Сходова система

І

Рис. 4. Схема лущення з проміжним відбиранням ядра:

1 – лущильна машина; 2 – просіююча машина; 3 – аспіратор; 4 – круповідділювальна машина. І – подрібнене зерно, ІІ – мучка, ІІІ – лузга, ІV – нелущене зерно (ядро).

Розділити лущені та нелущені зерна не вимагало б надмірних зусиль, якби нелущені зерна мали однаковий розмір. Але фактично це не так, тому використовуючи сита, сходом з яких можна отримати нелущені зерна, одночасно в проході отримуватимемо разом з лущеними також дрібні нелущені. Відповідно, якщо зерно попередньо розділити на фракції таким чином, щоб різниця в розмірах нелущених зерен не перевищувала 0,2…0,3 мм, в подальшому для кожної фракції можна підібрати таке сито, на якому розділюється зерно та ядро. Для розділення зерна на фракції застосовують сита з отворами діаметром 4,5; 4,2; 4,0; 3,8 та 3,3 мм. Сходом з кожного сита отримують 6 фракцій, кожну з яких перероблюють окремо. Об’єднують тільки готову крупу, отриману при переробленні всіх фракцій.

Процес круповідділення можливо також проводити в трієрах. Зокрема, такий спосіб застосовують для розділення зерен та ядер вівса, оскільки вони мають значну різницю в довжині. Однак за одне пропускання крізь трієр неможливо отримати добре розділення, тому схема круповідділення в цьому випадку являє собою 3…4 послідовно встановлені трієри.

В круповідділювальних машинах суміш лущених та нелущених зерен розділяють по розмірам, формі, щільності, пружності та т. ін. Ці властивості визначають здатність суміші при коливаннях самосортуватися, в результаті чого лущені зерна знаходяться в нижніх шарах суміші.

Оскільки не завжди за один пропуск крізь круповідділювальну машину суміш вдається добре розділити, на практиці часто використовують схему з двох та більше різних машин. На круп’яних заводах часто використовують схеми, в яких для попереднього сортування використовують просіюючі машини або трієри, а для контрольного – падді-машини.

3.5. Оброблення зерна після лущення: шліфування ядра, полірування крупи, подрібнення ядра

Подрібнення лущеного зерна – технологічна операція, яка виконується при виготовленні крупи перлової, ячмінної, пшеничної Полтавської та кукурудзяної. В окремих випадках подрібнюють і вівсяну крупу.

Для подрібнення використовують дискові дробарки та борошномельні вальцеві верстати. Режим роботи машин встановлюється таким чином, щоб при подрібненні отримувати максимальну кількість окремих крупинок з гострими краями, які за формою близькі до кубиків, при мінімальній кількості мучки. Найкращих результатів подрібнення можливо досягнути при співвідношенні швидко- та повільнообертового вальців 2,5; швидкості швидкообертового вальця 6 м/с; нахилу рифлів 6-8 %.

Плющення ядра. При виготовленні пластівців Геркулес, кукурудзяних пластівців, плющеної вівсяної та ячмінної крупи, її пропускають між двома гладкими валками, які обертаються з однаковою швидкістю. В залежності від ступеню стискання можливо отримати або пластівці, або плющену крупу. Ступінь стискання крупинки та довжина шляху плющення залежать від діаметру валків.

Шліфування та полірування ядра. Шліфування – технологічна операція, призначення якої полягає в остаточному звільненні лущеного зерна від залишків квіткових плівок, в значній мірі видалення плодових та насіннєвих оболонок (частково зародку) та надання ядру відповідного зовнішнього вигляду та форми.

Шліфування ядра значно підвищує засвоюваність та споживчі властивості крупи, збільшує стійкість крупи при зберіганні. Строки варіння крупи шліфованої значно менші, ніж у нешліфованої.

Процес шліфування являє собою суму багатократних механічних дій робочих органів шліфувальних машин на верхні шари зерна. Крупа шліфується в результаті тертя зерна о поверхню цих робочих органів та тертя зерен між собою.

Шліфуванню піддають ціле (при виготовленні крупи – рису, крупи вівсяної та пшона) та попередньо подрібнене ядро (при виготовленні крупи – перлової, пшеничної Полтавської, кукурудзяної та гороху).

Для шліфування вівсяної крупи та пшона достатньо одного або двократного пропускання зерна крізь шліфувальні машини, для рису – чотирьох- та п’ятикратного. Для шліфування та округлення крупи з ячменю, пшениці, кукурудзи необхідне не менше ніж трьохкратне пропускання.

На поверхні шліфованої рисової, горохової, перлової та ін. круп залишаються невеличкі подряпини, ядро є дещо шорохуватим і вкрите дрібними борошнистими частинками. Ці частинки з поверхні ядра не видаляються шляхом просівання та провіювання, тому крупу піддають поліруванню. Для цього його пропускають крізь шліфувально-полірувальні машини.