4.2.4. Вихід та якість готової продукції
Вихід та якість готової крупи наведені в [11, с. 31-36].
Запитання для самоперевірки
Які особливості форми і будови зерна гречки?
Які важковідділювальні домішки зустрічаються в зерні гречки? Як проводять їх видалення?
Який спосіб і режими ВТО застосовують для зерна гречки?
Мета розділення гречки на шість фракцій.
Яке обладнання використовують для лущення зерна гречки?
Чому для гречаної крупи не застосовують етап шліфування?
Який вихід крупи і основні норми її якості?
4.3. Виробництво крупи та круп'яних продуктів з вівса
4.3.1. Виробництво круп з вівса
Особливість зерна вівса – висока плівчастість (26...30 %), оболонки – не щільно зрослися з ядром. На поверхні ядра є опушення – волоски, що складаються, в основному, з клітковини. Зародок зерна вівса порівняно великий, зерно містить до 6 % жиру. Ядро володіє досить високою пластичністю, що дозволяє застосовувати для зерна вівса різні методи лущення без суттєвого подрібнення ядра.
4.3.1.1. Підготовка зерна до перероблення
В підготовчому відділенні зерно очищують від домішок та піддають ВТО (рис. 8). Зерно очищують двохразовим пропусканням крізь повітряно-ситові сепаратори, трієри та повітряні сепаратори.
Для кращого виділення дрібного зерна та домішок в повітряно-ситових сепараторах рекомендовано встановлювати підсівні сита 2,2×20 мм. Прохід цих сит направляють на крупосортувальну машину, де дрібне зерно та домішки виділяють проходом сит з отворами 1,8(1,9)×20 мм. Схід з цих сит являє собою дрібну фракцію, яку направляють у куколевідбірник.
Крупне зерно з повітряно-ситового сепаратора другої системи (схід з 2,2×20 мм) може бути направлене на вівсюговідбірник. В промислових умовах ця операція зазвичай не використовується.
ВТО використовують не тільки для покращання технологічних, але й споживчих властивостей зерна. ВТО рекомендується проводити пропарюванням зерна в пропарювачах неперервної дії при підвищенні вологості на 2...6 %, що досягається пропарюванням зерна при тиску пари до 0,1 МПа протягом 5 хв.
Після ВТО зерно в повітряно-ситовому сепараторі 3-ої системи остаточно очищують від домішок та ділять на крупну та дрібну фракції на ситі 2,2×20 мм. Обидві фракції окремо направляють на лущення.
4.3.1.2. Переробка вівса в крупу
Зерно, розділене на фракції, обробляють в лущільних посадах, оббивних машинах, центробіжних лущильниках. Основна машина для лущення вівса – лущильний посад.
Рис. 8. Схема технологічного процесу переробки вівса в крупи
Для первинного лущення зерна використовують більш крупний абразивний матеріал, для повторного – більш дрібний. При первинному лущенні рекомендована колова швидкість дисків – 18...20 м/с, а при вторинному – 16...18 м/с. Після первинного лущення кількість лущених зерен повинна становити 80...85 %, після вторинного – 90...96 %. На деяких заводах для лущення зерна використовують також оббивні машини.
Продукти лущення починають сортувати з їх просіювання на центрифугалах або буратах. Наявність в продуктах лущення волосків, відділених від ядра, мучки з високим вмістом жиру призводить до того, що в інших просіюючих машинах забиваються канали. Після виділення мучки та подрібненого ядра продукти лущення двічі провіюють в аспіраторах, видаляючи лузгу.
Лущені та нелущені зерна розділюють двохразовим сепаруванням суміші в падді-машинах. Нелущене зерно направляють для повторного лущення на сходові системи. Виділені на падді-машинах крупні та дрібні фракції ядра йдуть на в шліфувальний посад. Після шліфування отриману крупу контролюють в розсійниках або крупосторувальних машинах, де на ситах з отворами 2,5×20 мм відбирають крупні домішки, а проходом сита діаметром 2 мм відбирають мучку і подрібнене ядро.
Додатково виділення нелущених зерен проводять двократним сортуванням крупи в падді-машинах. Мучку і лузгу контролюють у просіюючих машинах та аспіраторах. В подрібненому ядрі та мучці вміст цілого ядра не повинен перевищувати 2 %, у лузгі – 1,5 %.