2. Етапи процесу маркетингових досліджень

Процес проведення маркетингового дослідження складається з наступних основних етапів:

1. Виявлення проблем і формування цілей дослідження. На цьому етапі до маркетингових досліджень залучаються фахівці фірми. Дослідницька група має провести попереднє дослідження, спрямоване на конкретизацію проблеми і формулюванню на її основі цілей і задач маркетингового дослідження. Правильно виявлена проблема і точно сформульована ціль маркетингового дослідження є запорукою його успішного проведення.

2. Дослідницький пошук. Огляд уже наявної інформації, тобто проведення кабінетних досліджень – збір, аналіз та обробка вторинної маркетингової інформації.

Якщо аналіз вторинної інформації представив достатню кількість даних, які дозволяють вирішити дану проблему, то дослідження переходять до завершального етапу, а якщо ні то зусилля спрямовуються на отримання первинної інформації.

3. Систематизація і аналіз отриманої інформації. Систематизація інформації полягає в класифікації варіантів відповідей, їхньому кодуванні та представленні в зручній для аналізу формі (найчастіше в табличній). Аналіз інформації полягає в оцінці вже систематизованої інформації, як правило, з використанням статистичних методів.	3. Вибір методу дослідження. Планування й організація збору первинної інформації – польові дослідження.
	4. Безпосереднє проведення дослідження.
	5. Систематизація і аналіз отриманої інформації. Систематизація інформації полягає в класифікації варіантів відповідей, їхньому кодуванні та представленні в зручній для аналізу формі (найчастіше в табличній). Аналіз інформації полягає в оцінці вже систематизованої інформації, як правило, з використанням статистичних методів.
4. Інтерпретація та розробка рекомендацій. Представлення отриманих результатів дослідження.	6. Інтерпретація та розробка рекомендацій. Представлення отриманих результатів дослідження.

3. Джерела вторинної маркетингової інформації

Вторинна інформація – це поточна інформація або інформація, яка збиралась раніше для вирішення якихось інших завдань і може використовуватись фірмою при попередженні певної проблеми, що може виникнути чи вирішенні щойно виникнувшої проблеми.

Вторинна інформація в свою чергу поділяється на зовнішню вторинну інформацію та внутрішню вторинну інформацію.

Зовнішня вторинна інформація – це поточна інформація за межами підприємства. Внутрішня вторинна інформація – це поточна інформація підприємства.

Джерелами зовнішньої вторинної інформації та внутрішньої вторинної інформації є:

1. Джерела зовнішньої вторинної інформації:

• Друковані періодичні видання (журнали, газети, та ін.);

• Довідкові видання державних або комерційних організацій (Міністерства статистики – довідники статистики, статистична звітність обласного управління статистики – інформація про споживання, виробництво; комерційні – Сорочинський ярмарок, Галицькі контракти);

• Засоби масової інформації (медіа) – радіо, телебачення, преса;

• Мережа Інтернет.

2. Джерела внутрішньої вторинної інформації:

• Бухгалтерська звітність, податкові, статистичні та управлінські звіти. Управлінський звіт – це відображення всіх видів витрат, ресурсів підприємства;

• Дані відділу продаж (збуту) – дані договорів на закупівлю ресурсів, звіти посередників;

• Дані попередніх маркетингових досліджень підприємства.

Переваги вторинної інформації:

1. Оперативність отримання.

2. Відносно низька вартість.

3. Можливість Співставлення з різноманітними джерелами.

Недоліки вторинної інформації:

Може бути: застарілою, містити протиріччя, недоступною, неправдивою.