4. Національні релігії Китаю

В сучасному Китаї найбільшого розповсюдження набули 3 релігії: конфуціанство, даосизм та буддизм. Перші дві - суто китайського походження, а от буддизм - то є одна із світових релігій, що вийшла із Індії. Під впливом традиційних китайських вірувань буддизм у Китаї здобув нових, специфічно-китайських рис. Місцевий, китайський варіант буддизму фахівці визначають як "чань - буддизм" (медитативний буддизм, від інд. слова “дхняна” - медитація), бо провідну роль у повсякденному житті китайського буддиста відіграють витончені психофізичні вправи (перш за все, медитація).

Щодо традиційних релігій Китаю, то на перше місце слід поставити конфуціанство. Саме у конфуціанстві найбільшою мірою знайшов своє вираження китайській національний дух. Всюди, де мешкають китайці, обов’язково знайдемо конфуціанство. Освіта, економіка, політика вже на протязі багатьох століть грунтуються на конфуціанських принципах.

Засновником конфуціанства вважається давньокитайський мудрець Кун-Фуцзи (у латинізованій транскрипції - Конфуцій), який жив у 6 ст. до н. е. Конфуціанство спочатку було філософією, перш за все політичного та морально-етичного спрямування. Ця філософія навчала людину принципам справедливості та рівноваги: як жити у суспільстві гармонійним життям, як досягати рівноваги особистих та суспільних інтересів, як ефективно володарювати та зберігати соціальну стабільність у державі. Масштаб впливу конфуціанства на історичний розвиток китайської культури та цивілізації важко перебільшити, бо конфуціанство за своєю сутністю - то є освячена багатовіковою традицією теорія китайського національного способу життя. Тому конфуціанське морально-етичне вчення та китайський спосіб життя на Заході часто ототожнюють (і для цього дійсно є підстави), а сам Китай та й увесь Далекий Схід називають конфуціанською цивілізацією.

На протязі століть свого соціального функціонування конфуціанство нарешті перетворилося у національну релігію Китаю, яка з успіхом (як у давнину, так і у сьогоденні) формує китайську державність і надає специфічні національно-культурні домінанти багатьом китайським етносам (народам) та й всьому Далекому Сходу.

За конфуціанськими віруваннями, зразком для побудови справедливого суспільного життя є Небо, етичні заповіти Кун-Фуцзи, праведне життя конфуціанських мудреців. Людина повинна коритися небесним владикам, перш за все Шанді - небесному імператорові. Вічний і досконалий рух планет не небі - то є божественні письмена, які людина повинна шанобливо читати, щоб зрозуміти волю богів. Конфуціанство свідомо використовує астрологічні уявлення щодо розуміння природних та соціальних процесів: китайська цивілізація є астрологічною (у широкому розумінні цього поняття) за своїм світоглядним походженням. Боги, як то вірять китайці, поклали на людей важливу місію у всесвіті - відтворювати у своєму житті на Землі небесний порядок і, тим самим, підтримувати всесвітню гармонію. Якщо людина, внаслідок занепаду моральності, відмовиться від цієї місії, то це може призвести до безладу не тільки на Землі, а навіть і у космічних масштабах.

Слід зазначити, що у конфуціанстві немає церкви у нашому християнському розумінні. Жертвоприношення та богослужіння у повсякденному житті пересічного китайця може виконувати голова родини у себе вдома. У конфуціанстві вшановують духів предків, видатних святих і, перш за все, самого Конфуція (у давнину ще й особу китайського імператора), роблять відповідні жертвоприношення, освячення і т. п..

У сучасному світі конфуціанство розповсюджено не тільки у Китаї, але й серед китайської діаспори у Малайзії, Індонезії, Сінгапурі, Таїланді, тощо. У самому Китаї конфуціанство сьогодні набуває нового дихання. Комуністична ідеологія неухильно відступає і духовний вакуум заповнює оновлене конфуціанство.

Друга за кількістю послідовників релігія, що поширена у Китаї - даосизм. Даосизм теж, як і конфуціанство, спочатку був філософським вченням, у якому було у раціоналізованій формі викладено уявлення стародавніх китайців щодо побудови всесвіту та місця у ньому людини. Засновником даосизму, саме як філософського вчення, вважають давньокитайського мудреця - Лао-Цзи (“Старий мудрець”), який жив у 6 ст. до нової ери і, за легендою, був трохи старшим за Конфуція. Відповідно до даоського світогляду, світ - то є всеохоплююча цілісність буття, у якій взаємодіють два фундаментальні принципи - "Інь" та "Ян". Інь - темне, розпорошене, м'яке, холодне, слабке, жіноче. Ян - світле, концентроване, тверде, гаряче, сильне, чоловіче. Увесь всесвіт побудований на єдності та протидії Інь та Ян, які ніколи не існують поодинці, - завжди у взаємодії.

Основоположне поняття даосизму - "Дао", яке можна перекласти українською мовою як шлях, потік, закон (у корейській та японській мовах зустрічаємо транскрипцію - "До"). Дао - це всеохоплюючий шлях, яким прямує всесвіт у своєму нескінченному бутті. Ніщо не може відвернутися від Дао. Щоб бути щасливою, людині потрібно увесь час занурюватися у потік дао і таким чином реалізувати даоський життєвий принцип - "у - вей" (бездіяльність). Мудра людина робить усе природно, нічого штучного у її житті немає. Щоб досягти бажаного стану "у-вей" послідовник даосизму (даос) опановує психофізичну гімнастику Ці-гун. За уявленням даосів, "Ці" - то є універсальна енергетична субстанція всесвіту, яка пронизує собою усі речі, все те, що існує. Кінцева мета даоської релігійної практики - це набуття особистого безсмертя. Майстер - даос, як вважають, може досягти особистого безсмертя вже у цьому (поцейбічному) житті, якщо за допомогою гімнастики ці - гун кардинально переробить своє тіло і душу (психофізичну основу своєї особистості).

На протязі кількох віків свого існування даосизм поступово перетворювався у релігію і так поширився серед народних мас Китаю. Даоська релігійна практика є специфічним різновидом так званої внутрішньої алхімії. Даоси вважають, що всі необхідні елементи для створення безсмертного тіла є в самій людині, але ці елементи потребують цілеспрямованого удосконалення. Для цього потрібно багато енергії Ці. Але цю енергію даос може набирати безпосередньо із довкілля, за допомогою таємної техніки, причому, без обмежень.

Сьогодні релігія даосизму поширена в країнах Далекого Сходу, та все більше розповсюджується на Заході, де вона приваблює духовно-орієнтованих людей своїми ефективними психофізичними практиками (гімнастикою Ці-гун, внутрішньою алхімією і т. п.).