5. Національна релігія Японії - Сінтоїзм.

Сінтоїзм (від яп. слова "Сінто", що означає "шлях богів") - це суто японська релігія; вона дуже тісно зв'язана з традиційною культурою та менталітетом японської нації. Тому синтоїзм навряд чи коли-небудь зможе розповсюдитися поза межами специфічного етно - культурного середовища Японії.

Сінтоїзм бере походження від стародавніх японських міфів, що розповідають про створення світу, японських островів та першолюдей, від яких, як то вірять, походять японці.

У середні віки синтоїзм жорстко конкурував з буддизмом, котрий був принесений в Японію з Китаю. Буддизм у ті часи більшою мірою задовольняв релігійні потреби пануючого класу японських феодалів, а от релігія Сінто, навпаки, - потреби народних мас. Але потім, приблизно з 14-15 ст., націоналістичні правлячи кола Японії почали переробляти Сінто у загальнояпонську релігію. Було створено доктрину про божественне походження особи японського імператора та його генеалогію було виведено від богині сонця - Аматерасу. На підгрунті оновленого Сінто було також розроблено націоналістичну ідеологію Японії. Головна ідея останньої така: японська нація є унікальною на Землі, бо саме на японців боги поклали наймасштабнішу історичну місію - поєднати під одним дахом "вісім кутів світу" (йдеться про об’єднання всього людства під японським правлінням).

На протязі своєї історії від виникнення до сьогодення релігія Сінто тісно взаємодіє з буддизмом і вже багато чого встигла запозичити від останнього. Перш за все - високорозвинуту духовність. Буддизм і Сінто і зараз продовжують впливати одне на одне. У сучасній Японії і досі існує такий цікавий феномен, як двовір'я. Коли людина народжується, її освячують у сінтоїстському храмі, бо Сінто - оптимістична, життєрадісна релігія. А коли людина помирає, її супроводжують в останній шлях саме у буддійському храмі, бо буддизм - це релігія спасіння, що знає як звільнити людину від страху смерті, бо розуміє смерть як необхідну буттєву трансформацію, що дає померлій людині шанс моментального просвітлення та остаточного звільнення від влади цього недосконалого світу страждань. Смерть для буддиста - то є момент істини.

Контрольні запитання:

1. Що то є національні релігії? Наведіть приклади.

2. Які з національних релігій є основними в Індії? Розкрийте зміст їхнього віровчення.

3. Які з національних релігій є основними в Китаї та Японії? Розкрийте зміст їх віровчення.

4. Що собою являла релігія у стародавньому Єгипті?

5. Які ви знаєте суто західні індоєвропейські релігії? У чому полягає специфіка їхнього віровчення?

ЛЕКЦІЯ 4:

“Іудаїзм - національна релігія юдеїв”.

План:

1. Загальна характеристика авраамістичних релігій.

2. Зміст та джерела іудаїстського віровчення.

3. Історичний розвиток іудаїзму.

4. Священна книга іудаїзму Талмуд.

5. Іудаїзм та сіонізм.

1. Загальна характеристика авраамічних релігій.

Під авраамічними релігіями у сучасному релігієзнавстві розуміють всі ті релігії, що так, чи інакше, визнають авторитетність Біблії чи використовують у своєму віровченні біблейські міфологічні сюжети та образи. Термін “авраамічний” походить вів імені легендарного праотця юдейського народу - Авраама, що першим з людей уклав угоду з Богом-творцем.

Віровчення всіх авраамічних релігій грунтуються на вченні про безроздільну, нічим і ніким не обмежену, всеохоплюючу владу Бога над світобудовою та над долею людей. Таке вчення називається - ТЕЇЗМ.

Отже теїзм - це тип релігійних вчень, що виходять із визнання абсолютної влади над світом одної безсмертної живої істоти - всемогутнього Бога-творця. Теїзм хоч і не є основною формою релігії у сучасному світі, але достатньо широко розповсюджений, і не в останню чергу, завдяки значним імперським успіхам тих націй, що є носіями теїстичної віри (християнські, мусульманські нації, а також юдеї).

Ознакою теїстичної концепції релігійної віри є те, що у ній автоматизм дії принципу світової справедливості (напр., закон карми в індуїзмі) заміщується непередбаченим свавіллям всемогутнього господаря світу (Бога). Тут зразу ж перед людиною постають складні смисложиттєві проблеми. Головна з них - безнадійна нікчемність будь-яких зусиль з боку людини у порівнянні з безмежною силою божества. По-перше, ніщо не може відбутися у світі без дозволу з боку божества. По-друге, щоб не робила людина, її зусилля не спроможні змінити те, що встановлено Богом. Названу проблему кожна із авраамічних релігій (юдаїзм, християнство, іслам, ієговізм, бахаїзм, тощо) вирішує по-своєму.