3. Історичні шляхи буддизму.

Буддизм, що у первісному вигляді сформувався на Північному Сході Індостану, потім швидко розповсюдився і досягнув найбільшого розквіту в Індії в період з середини 1- го тисячоріччя до нової ери і до початку 1-го тисячоліття нової ери. Так, за часів правління індійського імператора Ашоки (3 ст. до н. є.) створюється багато буддійських храмів не тільки на території Індії, але й на території сучасних Пакістану та Афганістану. Буддизм стає державною релігією імперії Ашоки. Він швидко розповсюджується у Східній та Центральній Азії і, деякою мірою, у Середній Азії та Сибіру, а також у Шрі-Ланці, куди його принесли невтомні буддійські місіонери.

Потім буддизм суттєво втратив своє значення на Індійському субконтиненті, де він мусив поступитися своєю панівною роллю індуїзмові, що набирає сили, якого було витворено на підгрунті стародавнього брахманізму. І хоч буддизм мав великий вплив на розвиток релігійно-філософської думки індуїзму, але був не в змозі конкурувати з останнім, бо індуїзм значно більшою мірою відповідав консервативним традиціям індійської культури і цивілізації. Наприклад, індуїзм освячував кастову побудову індійського суспільства і т. п. Приблизно у 12 ст. н. е. буддизм остаточно втрачає свої позиції в Індії. В сучасній Індії буддистів десь 1-2%, це менше, ніж індійських християн. У той же час, буддизм є найбільш вагомою релігією у таких країнах, як: Тибет, Шрі-Ланка, Таїланд , Бірма, Кампучія, Лаос, В'єтнам, Корея, Японія. На території Росії буддизм поширений у Бурятії, Калмикії, Туві.

Основний вплив в сучасному буддизмі мають 3 традиції, 3 головні гілки:

1) тхеравада (традиційний буддизм);

2) махаяна (“жовтий буддизм”);

3) ламаїзм (тибетський буддизм).

Послідовники тхеравади (букв. старого вчення) вважають, що дійсного просвітлення можна досягти тільки у громаді буддистів-ченців. Жінка має значно менше шансів здобути просвітлення, ніж чоловік. Буддизм тхеравади, як доводять фахівці, це первісний варіант буддизму, що є найближчим до вчення самого Будди. Він розповсюджений переважно у країнах Північної Азії.

На відміну від тхеравади послідовники махаяни (букв. "великої колісниці") вважають, що просвітлення та нірвана є принципово можливими для кожної людини незалежно від її статі, соціального положення та характеру повсякденної життєвої активності. Буддизм махаяни розповсюджений на Далекому Сході: Китай, Корея, В'єтнам, Японія (інколи кажуть, що то є “жовтий буддизм”).

Віруюча людина може жити у громаді ченців, а може бути світською людиною. Просвітлення - то не якийсь привілей і просуватися шляхом Будди може кожен бажаючий.

У буддизмі махаяни важлива роль відведена так званим бодхісатвам. Ботхісатва - це така істота, що вже досягла просвітлення і знаходиться на відстані одного кроку від нірвани, але за своєю волею відмовляється від цього кроку і добровільно залишається у “колесі сансари”, щоб своїм прикладом допомагати іншим людям у їх шляху до просвітлення. Бодхисатва це - буддійський святий.

Ламаїзм (від. “лама” - вчитель, монах) чи інакше ваджраяна (букв. “діамантова колісниця”) - це магічний варіант буддизму. Послідовники ваджраяни намагаються синтезувати всі напрямки буддизму та ще й асимілювати у своїй духовній практиці місцеві язичницькі культи та магічні обряди. Великого значення ваджраяна надає ролі духовного керівника - лами, без досвіду якого неможливо отримати справжнє просвітлення. Тому часто буддизм ваджраяни називають ще ламаїзмом. Буддизм ваджраяни спочатку виник у Індії, але зараз його світовий центр знаходиться у Тибеті.

У 6 ст. н. е. у межах махаяни у Китаї виникає так званий “чань-буддизм” (від санскритського “дхняна” - психотехнічна вправа, медитація), який далі поширюється у Кореї та Японії. Китайський чань - буддизм грунтується на витонченій техніці медитації. Засновником цієї буддійської традиції є індійський мудрець - Бодхідхарма, який у 6 ст. прибув до китайського монастиря Шаолінь і заснував там першу чань - буддистську громаду ченців. Японський варіант чань - буддизму - дзен-буддизм (від яп. “дзен” - споглядання, медитація) головною своєю метою ставить гармонізацію відносин людини з навколишнім світом на основі вдосконалення людської свідомості. Як вважають майстри дзен-буддизму, свідомість мудрої людини повинна завжди бути чистою, і тоді навколишній світ відобразиться такою свідомістю адекватно, без перекручень. Адекватне відображення автоматично призведе до адекватності практичної дії. Остання є запорукою гармонійного, щасливого життя.

Контрольні запитання:

1. Що то є буддизм, де, коли та за яких обставин він виник?

2. Яким є віровчення буддизму? Що таке чотири благородні істини?

3. Яким є філософське підгрунтя буддизму?

4. Що собою являють три основні гілки буддійської релігії? Назвіть, та охарактеризуйте.

ЛЕКЦІЯ 5:

“ХРИСТИЯНСТВО”.

План:

1. Основи християнського віровчення.

2. Святе письмо християн - Біблія.

3. Головні християнські віросповідання.

3.1. Православ’я.

3.2. Католицтво.

3.3. Протестантизм.

4. Екуменічних рух у сучасному християнстві.