2. Основні гілки мусульманській релігії.

Іслам, так як і християнство, не є сьогодні єдиним. Ще у другій половині 7 ст. н. е. відбулося його розгалуження на 3 гілки:

1) Харіджити (від арабського слова “хараджи”, що означає “той, хто відійшов, повстав”), створили самостійну течію в ісламі наприкінці 7 ст. Вони виступили на захист принципу рівності всіх мусульман незалежно від їх походження та кольору шкіри. На думку харіджитів головою релігійної громади мусульман (халіфом) може бути будь-який мусульманин, обраний цією громадою. Таж сама громада повинна мати право усунути небажаного їй халіфа. Нажаль харіджити швидко втратили свій вплив в ісламському світі ще у середні віки. Сьогодні збереглася лише одна харіджитська громада.

2) Сунніти, що зараз складають 80% мусульман світу, у своєму віровченні спираються на Коран та Сунну (Святий переказ). На їх думку халіфом може бути тільки високоавторитетний богослов-законодавець, що походить із племені курейшитів (саме з цього племені походив сам пророк Мухаммед). Справжній халіф повинен бути мудрим, справедливим, фізично здоровим та дбати про благо підлеглих йому мусульман.

3) Шиїти, що складають приблизно 10% мусульман світу, будують своє віровчення на Корані, а Сунну, за невеликим виключенням, відкидають. На думку шиїтів, державна влада має божественну природу і повинна переходити тільки прямим нащадкам членів родини Мухаммеда, так званих імамів. В 7 ст. таким прямим нащадком (імамом) був Алі - двоюрідний брат Мухаммеда. Алі започаткував групу своїх послідовників - шиїтів (від “шаа” - група, партія). Послідовники шиїзму законними визнають 12 імамів. Останнього з них - Мухаммеда бек аль Хасана, - вони вважають своїм Махді (мусульманським месією), що з’явиться на Землі перед Страшним судом. Він прийде, щоб встановити рівність та справедливість серед людей.

Щодо відмінностей у відправленні релігійного культу у суннітів та шиїтів, то вони не мають принципового характеру.

3. Шаріат - принципи ісламського права.

Шаріат - то є мусульманське право, що складається з тих правил, які містяться у Корані та Сунні, а також були вироблені у багатовіковій практиці ісламських шкіл богослов’я. Закони шаріату формують моральні цінності та релігійну совість мусульман, спрямовують їх світоглядні переконання та визначають конкретні норми права. Правосуддя на основі законів шаріату здійснюють мусульманські судді - каді.

У більшості сучасних ісламських країн і досі зберігаються шаріатські суди, у чинності яких знаходяться справи ритуального, родинного, приватного, та й карного права (частково). За нормами шаріату виконуються тілесні кари (наприклад, биття ціпками по п’ятах) у таких країнах, як Пакистан, Судан, у аравійських монархіях; широко використовується смертна кара, наприклад в Ірані - за подружню невірність, проституцію, гомосексуалізм, негідне життя на землі, незгоду з Богом, чотирьохкратне порушення посту, неодноразове вживання алкогольних напоїв, тощо.

Значне місце в шаріаті займають певні заборони, що пов’язані з традиціями релігійного ритуалу. Так, у їжі безумовно заборонені свинина та кров, м’ясо падалі та м’ясо тварин, що забиті без відповідного ритуалу. Заборонені також напої, що призводять до сп’яніння, але ця заборона м’яка, різко засуджується лише цілеспрямоване та надмірне вживання алкоголю.

Ретельно розроблений мусульманським правом сімейно-шлюбний ритуал. До речі, Коран дозволяє мати мусульманину чотирьох дружин - тільки б він був в змозі їх утримувати. Жінки повинні мати окреме приміщення у будинку (гарем), де заборонено знаходитися стороннім. Так само й у мечетях жінки допускаються до молитви у спеціально відгородженій для цього частині або ж в ізольованих від чоловіків галереях. Жінки також повинні носити особливий одяг (чадра, паранджа), що приховує їхнє обличчя та фігуру.