- •Релігієзнавство
- •Буддизм
- •1. Релігієзнавство, його предмет та дослідницька галузь.
- •2. Зміст терміну "релігія".
- •3. Сутність релігії.
- •4. Походження релігії.
- •5. Принципи класифікації релігій.
- •1. Виникнення первісних релігій.
- •2. Анімістичні вірування та культ предків.
- •3. Магія та шаманізм як первісна віра та психотехнологія.
- •4. Землеробські культи.
- •1. Індійські національні релігії (брахманізм, індуїзм, джацнізм, сикхізм).
- •2.Західні індоєвропейські національні релігії.
- •3. Давньоєгипетська національна релігія.
- •4. Національні релігії Китаю
- •5. Національна релігія Японії - Сінтоїзм.
- •“Іудаїзм - національна релігія юдеїв”.
- •1. Загальна характеристика авраамічних релігій.
- •2. Зміст та джерела іудаїстського віровчення.
- •3. Історичний розвиток іудаїзму.
- •4. Священна книга іудаїзму Талмуд.
- •“Буддизм”
- •1.Виникнення буддизму.
- •2. Віровчення буддизму.
- •3. Історичні шляхи буддизму.
- •1. Основи християнського віровчення.
- •2. Святе письмо християн - Біблія.
- •3. Головні християнські віросповідання
- •4. Екуменічний рух у сучасному християнстві
- •1. Виникнення та основи віровчення ісламу.
- •2. Основні гілки мусульманській релігії.
- •3. Шаріат - принципи ісламського права.
- •4. Ісламський фундаменталізм.
- •1.Загальна характеристика нетрадиційних релігій.
- •2. “Церква об’єднання” Муна.
- •3. Релігія “Бахаї”.
- •4. Товариство “Свідомості Кришни”.
- •5. Церква сайєнтології.
- •6. Сатанізм.
2.Західні індоєвропейські національні релігії.
Захід продемонстрував усьому людству свій технологічний геній, а от у галузі релігійної творчості плідність Заходу навіть не можна й порівняти зі Сходом. На Заході ми знаходимо замало оригінального щодо релігійного світогляду. Наприклад, найбільш розповсюджене на Заході християнство ніяк не можна вважати західною за своїм походженням релігією, бо виникла вона на Близькому Сході; там її коріння. Виключно західними можна вважати лише такі релігії, як: “олімпійська релігія” давніх греків, релігія давніх слов'ян та германців, давньокельтська та давньохетська релігії. Слід пам’ятати, що у науково-релігієзнавчому баченні Захід і Схід не співпадають з географічним розумінням цих термінів. Наприклад, християнство, іслам, іудаїзм класифікуються в науці як релігії Заходу, а не Сходу (Хоч географічно місце їх виникнення - це Близький Схід). Річка Інд - ось дійсний вододіл між ареалами пануючих релігійних світоглядів: на схід від Інду - це справжній релігійний Схід, де панують екзотичні з точки зору західної людини релігійні уявлення; на захід від Інду - справжній релігійний Захід, бо якщо дивитися на нього зі Сходу, важко побачити, чим же відрізняється іслам від християнства, християнство від іудаїзму, іудаїзм від ісламу, тощо (бо дійсно всі вони гілки одного й того ж самого дерева).
Релігія стародавніх слов'ян (західна за своєю суттю) має, як це доведено сучасною наукою, суто індоєвропейське походження. Переконливо реконструювати вірування стародавніх слов'ян поки що не вдається, бо не залишилося оригінальної літератури, слов'янської за своїм походженням, яка була б впевнено визнана науковим світом. Але деякі загальні риси давньослов'янської релігії нам відомі.
Релігія давніх слов'ян - це ієрархічний язичницький політеїзм (чи інакше многобожжя) з верховним богом Перуном (слов’янським аналогом Зевса). Доля світу і людей вирішується колективною волею слов'янських богів, але найвагоміше слово - за Перуном. Людину створено богами із землі. Коли людина вмирає, то її смерть остаточна, іншого життя - немає. Смерть - це повернення людини до природних стихій землі, з яких вона колись вийшла.
Слов'яни вірили у божественну справедливість. Якщо людина стане свідомо коритися волі богів, то отримає від них нагороду у цьому світі (бо іншого ж немає): довге і здорове життя, велику родину, багатство; інакше - хвороба, бідність, смерть нащадків... Саме слово "бог" у давніх слов'ян спочатку вживалось у значенні "доля". Все, що можуть дати боги людині, - це щаслива доля. Але ж ті самі боги можуть і покарати: тоді для людини настає недоля. Слов'янські боги не добрі й не злі; вони грізні і мінливі, як діти. Ці боги є персоніфікованими (уособленими) могутніми стихіями природи. Так, Даждьбог є богом Сонця та вогню; він є силою і благодатною дією Сонця, як основи життя. Східні слов’яни (русичі) вважали Даждьбога своїм прародителем і називали себе даждьбоговими онуками. Ще один давньослов’янський бог - Велес; то є бог скотарства та добробуту. Стрибог- то був у слов’ян богом вітру. Найулюбленіша серед слов’янських богинь - Лада; вона є богинею любові й веселощів, щастя, весни та вірного подружнього життя.
Олімпійська релігія греків - ще одна стародавня індоєвропейська релігія; це також язичництво та ієрархічний політеїзм. Верховний бог і голова олімпійської родини - Зевс, що володіє небом і землею. Посейдону, середньому брату Зевса віддано володіння над морем, молодшому братові Аїду - підземне царство. Є повна подібність між слов'янським Перуном і грецьким Зевсом, обидва являють себе в громі і в блискавці.
Релігієзнавці визначають релігію давніх греків як "героїзм", бо крім богів видатна роль в житті людей та здісненні світової справедливості належить героям-напівбогам. (Наприклад, усім відомий Геракл - це напівбог, бо він син Зевса та смертної жінки). За уявою давніх греків кожна людина несе відповідальність за життя та діяльність всієї громади. Але поганих людей, як правило, більшість. Якщо це так, тоді й найправедніша людина не може розраховувати на божественну винагороду, бо погані вчинки більшості людей завжди переважають. Виправити це положення спроможна тільки надлюдська істота - герой-напівбог. Обов'язок праведної людини - сприяти появі героя на Землі та скорішому виконанню його рятівної місії.