4. Священна книга іудаїзму Талмуд.

Талмуд - багатотомний збірник юдейських догматичних, правових, релігійно-філософських, етичних і побутових уявлень, які були сформовані на протязі багатьох віків - з 4 ст. до н. е. до 5 ст. н. е. Спочатку зміст Талмуду передавався усно з покоління в покоління. Тому на відміну від Старого Заповіту - писаного закону - Талмуд називався усним законом. Пристосовуючи Біблію (Старий Заповіт) до нових історичних умов, автори Талмуду розробили безліч правил, настанов та заборон, розрахованих на посилення національної замкненості й релігійного відособлення юдейських народних мас. Разом нараховується 248 настанов та 365 заборон (всього 613 правил).

Частина заборон пов’язана із статевим життям, інші - з їжею. Одна з найсуворіших заборон стосується вживання в їжу крови. Бог Яхве буцімто сказав: “... душа кожного тіла є кров його, тому Я сказав синам Ізраїлевим: не їжте крові з будь якого тіла, тому, що душа тіла є кров його, кожний, хто їсть її, - знищиться”. Юдеям також забороняється вживати м’ясо певних тварин. Можна їсти тільки дозволене м’ясо (кошерне), що готується за відповідним ритуалом.

На восьмий день життя новонароджений хлопчик-юдей підлягає обряду обрізання. Запровадження такого звичаю приписується праотцю юдейського народу Аврааму, який буцімто отримав повеління від Бога: “Обрізайте крайню плоть вашу: і це буде знаменням заповіту між Мною і вами”.

Структурними складовими Талмуду є Мішна та Гемара. Мішна - об’ємний коментар до Старого Заповіту, Гемара - збірник тлумачень до трактатів Мішни. Талмуд вміщує різні відомості та роздуми про культ, догматику, мораль, а також дані зі стародавньої медицини. математики, географії, притчі та прислів’я, юдейські міфи, казки, легенди. Догматика Талмуду становить сьогодні ідейну основу сіонізму.

5. Іудаїзм та сіонізм.

Іудаїзмові притаманне протиставлення юдеїв іншим народам; він ставить неіюдеїв (“гоїв” - язичників) поза законом. У сучасному Ізраїлі іудаїзм є державною релігією. З іудаїзмом тісно пов’язаний сіонізм (від назви гори Сіон поблизу Єрусалиму) - релігійно-політичний рух та ідеологія міжнародного юдейства, що грунтується на ідеях виключної ролі юдейського народу в історії (“богообраність народу Ізраїлю”), одвічності антисемітизму та необхідності концентрації юдеїв на одній території. Як політичний рух сіонізм виник наприкінці ХІХ ст. у середовищі східноєвропейських юдеїв, а згодом поширився на західноєвропейське та американське юдейство. Політична програма сіонізму була вперше проголошена у брошурі австрійського художника - іюдея Теодора Герцля “Юдейська держава” (1896 р.). Головна мета сіоністського руху полягала в утворенні юдейської держави в Палестині. Розпорошення юдеїв по світу (діаспора) розглядалося як вигнання, котре мало бути ліквідоване шляхом переселення всіх чи більшості юдеїв у власну державу зі столицею у священному місті іудаїзму Єрусалимі. На досягнення цієї мети спрямовувалась багатоманітна діяльність сіоністських організацій: від пропаганди і надання допомоги переселенцям до збройної боротьби. Після створення юдейської держави в Палестині (1948 р.) сіонізм стає державною ідеологією Ізраїлю. Сучасний сіонізм розглядає юдейську державу в Палестині як політичний та духовний центр світового юдейства.

Контрольні запитання:

1. Де, коли та за яких обставин виник іудаїзм? Який історичний шлях він пройшов?

2. Які уявлення про Бога покладені в основу іудаїстського віровчення?

3. Яким є святе письмо в іудаїзмі?

4. Що то є сіонізм? Як він пов’язаний з іудаїзмом?

ЛЕКЦІЯ 4: