“Буддизм”

План:

1. Виникнення буддизму.

2. Віровчення буддизму.

3. Історичні шляхи буддизму.

1.Виникнення буддизму.

Буддизм виник у Стародавній Індії приблизно в 6-5 ст. до нової ери. Він був започаткований як релігійно-філософське вчення, що було спрямовано на реформування традиційних індійських вірувань. Але потім, в процесі свого подальшого розвитку, буддизм перетворився в одну із світових релігій.

Засновником буддизму вважають реальну історичну особу Сідхартху Гаутаму, який згодом отримав прізвисько "Будда", що в перекладі можна розтлумачити як "пробуджений", "просвітлений" і т. п. Сідхартха Гаутама (майбутній Будда) був принцем маленької держави на північному сході Індії. За індійською традицією він жив у 623- 543 роках до нової ери. (Європейські вчені - буддологи вважають, що це було дещо пізніше - у 560-480 роках до нової ери.) Ми мало знаємо про реальні події життя Сідхартхи Гаутами, бо його біографія, яку викладено у канонічних буддійських текстах, а також відповідно з усною народною традицією, занадто міфологізована. Розповідають, що Будда до 30-ти років жив у палаці серед розкоші, був одружений і мав маленького сина. Батько Сідхартхи Гаутами ретельно запобігав будь-яким його контактом з реальною дійсністю навколишнього життя, і майбутній Будда довго не здогадувався про наявність негативних сторін життя, про існування в світі страждань.

Але одного разу, коли Гаутама виїхав із палацу, сталася раптова подія, яка повністю перевернула його життя. Він зустрів: 1) поховальну процесію; 2) людину, яка була безнадійно хвора; 3) дуже старого і бідного чоловіка, який просив подаяння; 4) йога-аскета, що свідомо умертвляв своє тіло, шукаючи істину. Ці чотири несподівані зустрічі так вразили Будду, що він втратив спокій. Будда зрозумів, що реальний світ наповнений стражданням. Після цього Будда вирішує залишити свою родину і таємно виходить із палацу. На протязі 7 років він мандрує по Індії у пошуках істини, але даремно. Будда старанно навчається у різних релігійних і філософських школах, але це його ніяк не задовольняє. Він йде далі, і не має кінця його пошукам.

Одного разу, коли Будда був у відчаю від того, що не бачив для себе реальних можливостей осягнути коли-небудь істину і вже втратив надію на спасіння від страждання, він вирішив, що краще померти. Будда сів під деревом і дав собі обіцянку, що не встане, доки істина йому не відкриється. Легенда розповідає, що Будда просидів під цим деревом у стані глибокого самозаглиблення 49 діб доки йому нарешті не відкрилася очікувана істина. Відтоді він став Буддою. Дерево, під яким це сталося, набуло назву "дерево Бодхи", що означає дерево просвітлення.

2. Віровчення буддизму.

Як вважають буддисти, істина, що її пізнав Будда, є надрозумною і абсолютною. Осягнути її людина спроможна тільки у результаті довготривалої духовної практики під керівництвом досвідченого вчителя. Для тих, хто тільки починає вивчати буддизм, істину, що її було відкрито людям Буддою, подають у компактній формі у вигляді 4-х коротких тез (ці буддійські тези ще називають "чотири благородні істини Будди"). Їхній зміст такий:

Перша благородна істина: Все є страждання. Буття і страждання є тотожними за своєю сутністю. Не буває у світі існування без страждань.

Друга благородна істина: Страждання має свою причину. Причина страждань - це людські бажання. Всім нам відомо, що ніяке бажання людина не можна остаточно задовольнити, бо одне бажання тягне за собою друге, друге - третє, і так - нескінченно. Навіть смерть, за буддійськими уявленнями, не звільняє від бажань, бо душа людини прагне існувати знов і знов.

Третя благородна істина: Причина страждань може бути усунена, а страждання знешкоджено. Для цього людині необхідно остаточно позбавитись усяких бажань, вирвати їх із корінням зі своєї душі.

Четверта благородна істина: Існує практичний життєвий шлях, на якому згасають бажання і людина назавжди звільняється від страждань. Цей шлях пропонується Буддою та його послідовниками-буддистами для всіх людей (так званий серединний чи "восьмиристий шлях Будди"). Відповідно до цього восьмиристого шляху, людина повинна так жити, щоб за допомогою спеціальних духовних вправ тримати себе на рівній відстані як від насолоди, так і від страждання, уникати їх обох. Якщо рухатись по життю саме так (посередині), то діапазон життєвих проявів буде поступово звужуватись і, нарешті, після довгих років духовної практики людина досягне бажаного стану спокою, необоротно вийде із-під влади страждань. Такий стан спокою і свободи від страждань буддисти називають “Нірвана”(у перекладі із санскриту нірвана означає згасання).

Слід зазначити, що деякі з положень свого віровчення буддизм запозичує із традиційної індійської релігійно-філософської думки. Головна з цих ідей - то ідея карми: все у світі взаємопов'язане, усяка дія обов'язково має певні наслідки, добро винагороджується, зло карається. Але буддизм значно змінює змістовні акценти у традиційному уявленні про карму: в буддизмі карма - це те, що не дає заспокоїтися хвилям буття і здобути спокій.

Отже, восмиристий шлях Будди (чи серединний шлях) - це рафінована психотехніка поступового звуження життєвого діапазону людини. Кінцевий пункт цього шляху, як було вже сказано, - "нірвана" (згасання, розв'язання павутини карми, абсолютний спокій). Сутність нірвани можна зрозуміти як буттєве заспокоєння, як остаточний вихід із нескінченного колеса народжень і смертей (із “колеса сансари”, як то кажуть буддисти). Основний принцип буддійського духовно-практичного шляху сам Будда якось пояснив таким реченням: “мудрі згасають неначе лампади, у яких закінчилася олія.” Це речення можна розтлумачити так: мудрець стягує прояви свого життя до нуля, до остаточного зникнення всіх бажань, и тим повністю позбавляється від кармічної залежності. Ніщо мудрого вже бути не в силі утримати у бутті - ні насолода, ні страждання, ні бажання жити, ні бажання вмерти, ні саме життя, ні сама смерть. Досягти нірвани - це опинитися по той бік протилежності між існуванням та не існуванням, зникнути назавжди в абсолютній свободі небуття, ніколи вже не народжуватися та ніколи не вмирати. Будда першим досяг нірвани. Це означає, що нове народження і нове страждання йому вже не загрожують. Він назавжди вийшов із "колеса сансари" - нескінченного процесу народжень і смертей.

Доки діє закон карми, закон причин і наслідків, - а він діє у будь-якому бутті, - вирватися з під влади сансари принципово неможливо. Тому Будда пропонує вельми радикальний та парадоксальний спосіб - згасити саму людську жагу до буття.

Буддизм стверджує, що у всесвіті є нескінченна кількість світів і кожен з них наповнений стражданнями. Але всі ці світи - буття ілюзорне. Реальна тільки порожнеча, про яку навіть коректно не можна сказати, ні що вона існує, ні що вона не існує. Порожнеча - ніщо, але це таке ніщо, в якому потенційно міститься усе розмаїття ілюзорного буття. Світи мов ті бульбашки виникають з хаотичних потоків буттєвої зливи так званих "дхарм" - психофізичних першоелементів буття (психічних атомів душі та всього сущого). Дхарми постійно рухаються, то з'єднуючись, то розпорошуючись. Усяка річ чи істота - то потік дхарм, що з'єдналися на деякий час. Та нічого вічного, за буддизмом, у всесвіті немає. Все складове повинне розпастися рано, чи пізно. Та й самі дхарми - також не вічні. Взагалі буття за уявою буддистів - тільки ілюзорна "піна", бо ніщо з існуючого не має непорушної основи: ні природа, ні люди, ні надлюдські божественні істоти. Вся безліч світів - порожня, безглузда, безосновна, а іншого буття немає. Людська особистість, якою ми дуже пишаємося, - також ілюзія. “Будьте порожні як Будда” - радять досвідчені буддисти. І так подолаєте страждання та увійдете у нірвану!