3. Давньоєгипетська національна релігія.

Давньоєгипетська цивілізація - одна з найдавніших в світі. Вона існувала на протязі більш, ніж 4 тис. років.

Дехто з видатних вчених вважає, що спосіб суспільного життя, який ми звемо цивілізацією, вперше винайшли саме єгиптяни. Так вважають тому, що давнім єгиптянам не передує ніяка інша цивілізація.

Релігія давніх єгиптян, якою вона була на початку своєї історії, - це хаотичний язичницький політеїзм. Отже божеств багато, але верховного бога немає. Потім єгипетські жреці якось впорядкували первинні давньоєгипетські вірування і перетворили цю релігію у ієрархічний політеїзм з верховним богом Амоном - Ра на чолі. Амон-Ра в єгипетській релігії - це Бог Сонця і творець всесвіту. Він сяє на небосхилі кожен день, але він також бог таємний, бо не розкриває своєї справжньої сутності. Влада Амона - Ра не абсолютна (так завжди у язичництві), бо, по-перше: він створює всесвіт із первинної темної матерії (хаотичних стихій), яка вічна і ніким не створена; по-друге: крім Амона - Ра є інші могутні боги, які обмежують його владу. Ще один бог, якого дуже шанували єгиптяни - Осіріс - бог плодючості. За давньоєгипетською міфологією, його було вбито ворожим богом Сетом (богом пустелі, гарячого вітру і бурі, який все знищує на своєму шляху), але Осіріс не зник; він став богом потойбічного світу, утілив у собі вічну істину. Осіріс - це божество, яке вічно вмирає і вічно воскресає. У бога Осіріса є також сестра-дружина Ісіда - покровителька жінок, материнства і т. п. Єгиптяни також вірили, що фараон - напівбожественна істота: він народжується від Амона-Ра і смертної жінки.

Давні єгиптяни одні з перших в історії людства розробили вчення про закон всесвітньої справедливості, якому підкоряються і люди, і боги. Після смерті, як вважали єгиптяни, людина розділяється на 1) свого духовного двійника "ка", що продовжує існувати у пам'яті нащадків та у портретних зображеннях померлого, а можливо ще й у вигляді якоїсь нематеріальної субстанції, і 2) мертве тіло (труп) - "ба". Слід зазначити, що у єгиптян не було чітких уявлень про душу, як це ми зустрічаємо у сучасних релігійних віруваннях. Для вічного існування після смерті необхідно, щоб "ка" і "ба" могли б поєднуватися за певних обставин. Без цього життя не можливе навіть і у потойбічному світі. І якщо "ка" може існувати довго (вічно?), то "ба" підвладно розпаду і треба навчитися зберігати його якомога довше. Виходячи з цих міркувань стародавніми єгиптянами і було розроблено витончену техніку зберігання трупів (муміфікація).

Потойбічне життя, як вірили єгиптяни, відбувається в царстві Осіріса. Воно дуже схоже на наше, але там немає антагонізму добра і зла. Не всі померлі будуть жити у потойбічному світі: якщо людина у своєму земному житті не виконувала волю богів, то після смерті її не буде виправдано на суді Осіріса. Зразу після суду таку людину (чи те, що від неї залишилося) з'їсть чудовисько, яке допомагає Осірісу здійснювати божественне правосуддя: бо боги створили людей, щоб ті їм корилися і служили.

Давньоєгипетська релігія існувала багато століть, доки зберігалася культура єгипетської цивілізації. Остаточно її було ліквідовано фанатиками-християнами за часів візантійського панування у Єгипті приблизно у 5 ст. н. е. Храми - зруйновано, а древні рукописи - знищено.