§9. Не вкради

У сьомій Заповіді “Не кради” (Вих.20.15) проголошується право людини на приватну власність, тобто власність, яку людина придбала чесним шляхом.

Папа Лев ХІІІ у своїй енцикліці “Нові речі” пише: ”Приватне посідання дібр - це природне право людини, і виконування цього права, особливо в життті суспільнім, є не тільки чимось законним, але й без сумніву конечним” [15, c. 139].

Якими шляхами можна набути власність? Чесною працею (Бут. 3:19), через купівлю, через спадковість від батьків чи через дарування.

Тут розрізняються такі види власності: індивідуальна (зубна щітка, рушник, білизна), особиста (книжки, ручки, портфель, машина), приватна (будинок, яхта, фірма чи завод), громадська (бібліотека “Просвіти”, гроші кредитної спілки), державна (шкільне майно, з-ди, фабрики, будинок державної адміністрації), церковна (церковний рахунок у банку, майно церковного товариства “Карітас” та інше майно).

Сьома Заповідь проголошує такі обов’язки перед віруючими:

- чесно працювати, щоб мати певну власність потрібну людині для життя та існування, утримання сім’ї й дітей;

- займатися меценаством та доброчинністю;

- берегти свою й чужу власність;

- захищати громадську, державну, церковну, приватну, особисту власність в інтересах усього суспільства;

- уникати несправедливого позбавлення якоїсь людини її власності державою чи конкретною людиною;

- повертати юридичному чи фізичному власникові його втрачену, загублену, викрадену, пограбовану власність;

- забороняти чинити цей гріх.

У цій Заповіді забороняється (тобто гріхи проти даної заповіді):

- вандалізм - спосіб будь-яким чином шкодити чужій власності (підпал, фізичне знищення і т.д.); Скільки прикладів вандалізму можна побачити у наших школах, вузах та інших навчальних закладах. Учні про це навіть не підозрюють, що пошкоджуючи шкільне майно, вони чинять тяжкий гріх.

- чинити крадіжку як особистого, так і державного чи церковного майна окремою людиною чи групою людей; У нас, в Україні, прикладів розкрадання державного майна зараз більш ніж досить. Найстрашніше те, що це ніхто не вважає гріхом. Забувають державні урядовці, що за гріх відповідатимуть не вони, а їх діти чи навіть правнуки.

- допускати й робити розбій - насильне заволодіння річчю, ф-кою, з-дом, фірмою при нанесенні людині тілесних пошкоджень видимим шляхом; У І листі до корінтян Апостол Павло наголошує: “Ані злодії..., ані грабіжники - царства Божого не успадкують” (І Корінт) [33 ].

- шахрайство - обман при торгівлі;

- лихварство - позичення грошей у борг під великі проценти;

- хабарництво - це підкуп посадових осіб, які незаконно беруть гроші від людини за послуги, що їх посадові особи мають виконати безкоштовно;

- обман - це привласнення чужої власності хитрощами; Останнім часом в Україні таким шляхом пробують нечистиві громадяни привласнювати квартири, які їм за законом не належать.

- здирство - тобто одержання великих грошей тоді, коли людина у біді (наприклад, одержанння великих грошей за лікарство, коли воно терміново потрібно для хворого);

- затримання заробітної плати. Кілька років тому ми всі жили при умові, що зарплата не виплачувалась взагалі. Зараз окремі керівники міністерств, обласних рівнів, окремих установ та підприємств одержану на рахунок зарплату утримують її ще тиждень-два й аж тоді виплачують людям. У Святому Письмі в книзі Левіт про це написано чітко: “Не затримуй у себе наймитової платні до ранку” (Левіт 19:11). Думаю, варто нагадати, що затримання заробітної плати відноситься до важких гріхів, що кличуть про помсту з неба ( див вище);

- привласнення позичених предметів;

- скривання знайдених предметів чи грошей;

- несплату боргів. Зараз один з великих банків “Україна” став банкорутом через те, що боржники не повернули надані їм кредити (див. далі).

А тому гріхи проти сьомої Заповіді поділяють на легкі (коли їх можна відшкодувати) і важкі (котрі принесли шкоду державі, народу, нації чи розорення окремій людині, родині).

Сьома Заповідь вимагає реституції - відшкодування за вчинену кривду майном, грошима, перепрошуванням чи милостинею, а також повернення знайденого власникові.

Приклад реституції у Новому Завіті подаж Євангеліє від Луки, коли Ісус прийшов до митаря Закхея, який сам вирівшив виправити своє здирство: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимось когось і покривдив, поверну вчетверо. Ісус сказав до нього: Сьогодні на цей дім зійшло спасіння” (Лук. 19: 8-9)[33].

Отець доктор Ю. Катрій приводить приклад реституції через багато років. Один громадянин Західної Німеччини одержав пакунок з Америки, де був його годинник. Цей годинник забрав у нього американський комендант табору полонених під час Другої світової війни. Він повернув годинник власникові, просив у нього прощення та перепрошував за заподіяну кривду. За роки радянського тоталітаризму у нас не тільки забирала держава все, але навіть не навчила своїх урядовців вибачатись. Родина Олени Кузич (1883 -1948) була вивезена до Сибіру в 1947 році, де й вона померла. З’ясувалось при реабілітації, що там не було самого факту злочину [5, с.50]. Але керівники Компартії України чомусь і досі не поросили вибачення в українського народу за злочини, які вчинила їхня партія проти нього.

Дивно, папа Римський просив вибачення за помилки минулого, хоч ніколи не був на Україні, німці виплачують відшкодування в’язням фашистських концтаборів, а Москва і не думає виплачувати відшкодування в’язням радянських коцтаборів та вибачатись за русифікацію українського народу, за вивезення й знищення пам’яток української культури, за репресії проти священиків - автокефальних й греко-католицьких - і віруючих та захоплення і нищення храмів на Західній Україні після 1946 року. А може вже пора....

Бог карає людей або їх спадкоємців, що порушують сьому Заповідь найчастіше злиднями та нестатками.