§ 6.Тайна священства

Тайна священства - це Свята Тайна в якій особа, що була вибрана Богом через своє покликання, отримала відповідну освіту та готова служити Богові й людям, одержує від єпископа передану йому Апостолами від Ісуса Христа Тайну священства через покладання рук.

Історія встановлення Тайни священства. Тайну священства установив Ісус Христос під час Тайної вечері, прощаючись з апостолами й передаючи їм рукопокладанням священичу владу. Апостол Павло у листі до ефесян про це пише: “І Він, отож, настановив одних за Апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого” (Ефес. 4:11-12).

Про те, як передавалася Тайна священства та вимоги до неї, наголошують Дії апостолів (Ді.6:3-6): “Отож, браття, виберіть із поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю... і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії,- їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них”.

Тайна священства передбачає певні вимоги, які ставляться до тих, хто її приймає - вікові, освітні, психічні, моральні. Крім того, Тайна священства передбачає дотримання певної послідовності в обрядах свячень. Наприклад, людина не може бути висвячена на єпископа, не пройшовши ступінь священика чи піддиякона, читця чи півчого тощо.

Довгий час багато скептиків-атеїстів, в тому числі й серед віруючих - протестантів, категорично відкидали Тайну священства. Ще Євангелія приводили багато прикладів, коли від дотику людина оздоровлювалась. Згадаймо хоча б той момент, коли Христос ішов до будинку Яіра, щоб воскресити його дочку. Його оточував великий натовп людей. Жінка, що багато років хворіла на кровотечу, доторкнулась до його одягу й одужала, а Христос відчув, що вийшла з Нього сила й запитав, хто доторкнувся до його одягу (Мар. 5:25-34).

Зовсім інші експерименти провели вчені-медики, які перевіряли значення дотику людської руки. Згадуваний доктор медицини, політв’язень таборів ГУЛАГУ, православний священик В. Ф. Войно-Ясенецький в своїй статті “Про дух, душу й тіло” приводить дані такого експерименту: ”В лейпцизькій клініці доктор Ганзен, в присутності багатьох професорів, провів наступний дослід. Він попросив доктора Германа стати до нього спиною, а обличчям до стіни, щоб той не міг бачити, що він робить. Коли Герман виконав його умови, Ганзен поклав свою праву руку на його голову, а в ліву взяв стальне перо, вмочене в чорнило і провів ним собі по язику. В той же момент доктор Герман відчув в своєму роті смак чорнила, який залишався в нього на протязі години і який не можна було прогнати ніякою їжею” /Философские науки.- 1997. - №2. - С.113/. Цей та багато інших експериментів показали, що людина може передати дотиком частину якоїсь сили чи енергії. Ось чому Христос і Апостоли не тільки зцілювали людей, але й передавали Тайну священства.

На основі підручників з катехизму ми зробили порівняня Тайни священства обрядів латинського та православного. Воно показала, що відмінностей в основних ступенях священства немає. Загалом їх три: дияконат, пресвітеріат та єпископат. Але до деяких ступенів священства в обох обрядах ставляться однакові вимоги. Наприклад, Тайну священства може отримати людина, яка пройшла ступені свіченосця, читця, півчого, піддиякона, диякона, пресвітера (священика). І у візантійському обряді на єпископа висвячують тільки ченця чи священика-целєбса, в крайньому випадку - вдівця, таж сама ситуація і в латинському обряді. Але латинському обряді неодружений мусть бути і пресвітер (священик, ксьонзд, падре), оскільки там існує закон целібату (для пресвітерів та єпископів), а в православному обряді кандидат на свящиника може до свячення одружитися чи неодружуватися (тобто залишитись целєбсом).

Матеріалом для Тайни священства є сама людина, котра вибрана єпископом й покликана Богом для служіння Йому.

Формулою Тайни священства є архієрейська молитва єпископа (Ів. 17: 1-26), яку промовляє він в момент покладання рук на кандидата в священичий сан.

Обов’язки Тайни священства.

1. Тайна священства накладає велику відповідальність на священннослужителів - уділяти людям Святі Тайни та вчити їх.

2. Ступені священичої влади вимагають інших обов’язків:

а) перший - (пресвітерський) священичий - вчити, проповідувати й уділяти Святі Тайни людям;

б) другий - єпископський (єпископ-ординарій певної єпархії) - не лише керувати священиками, але й відповідати за людей, довірених йому Богом та митрополитом;

в) третій - архієпископський (митрополит) - керувати єпископами та відповідати за державу чи її частину, їм доручену патріархом;

г) четвертий - патріарший чи кардинальський (патріарх чи кардинал) - відповідає за країну та її народ перед Богом.

У католицькій Церкві є ще один єпископський ступінь - папи. Папа - це священнослужитель, що висвячений на єпископа, вибраний Синодом єпископів керувати Христовою Церквою та єпископами у період між Вселенськими соборами. Він, як найстарший над єпископами, відповідає за діяльність кардиналів і патріархів, які ведуть свої країни й народи до Бога, за послух, порядок, мир між народами, спокій у Церкві.

Наслідки Тайни священства.

1) Під час свячень на людину, котра стає священиком чи єпископом, сходить особлива Божа благодать, яка допомагає в пастирському служінні.

2) Під час рукопокладання єпископа передається духовна влада, залишена Ісусом Христом Апостолам, яку вони передали єпископам (див працю доктора медицини, лауреата Сталінської премії В. Ф. Фойно-Ясенецького «О духе, душе и теле». - Брюссель, 1954).

3) Тайна священства дає Божі ласки, які допомагають священикові вистояти перед спокусами.

4) Тайна священства накладає велику віповідальність на ту людину, яка приймає свячення, адже священик бере на себе відповідальність за всіх людей своєї парохії, єпископ - за всіх людей своєї єпархії, патріарх чи кардинал - за всіх людей своєї країни, а папа Римський - за всіх єпископів і священиків католицької Церкви.

5) Тайна священства дає людині, котра прийняла свячення, певну владу - пастирську, вчительську, й, безпосередньо, проповідувати, наставляти й навчати.

6) Після свячень на священика спадають подвійні обов’язки пересічної людини та духовної особи.

Духовенство в Україні завжди ставилося відповідально до своїх обов’язків перед Богом за людей, які їм були довірені. Хто знає, якою б була доля українського народу, як би обманом та терором не була ліквідована Київська митрополія (1686р.). Бо студії над історичними працями засвідчили - поки існувала Київська митрополія - доти існували елементи української державності.