§ 5.Тайна шлюбу

Серед Святих Тайн важливе місце займає Тайна шлюбу. У ставленні до шлюбу є певні відмінності в католиків та православних. Католицька Церква, зокрема вважає, що шлюб є нерозривний, якщо він був укладений без якихось перешкод. Православна Церква допускає розривність шлюбу, але лишень через певні перешкоди чи умови. Протестанти взагалі не визнають шлюб Тайною, а тому у них розлучатися можна без кінця.

Шлюб - це добровільна згода (перед священиком і Церквою) на основі взаємної любові чоловіка і жінки дістати благословення належати один одному аж до смерті, бути вірними один одному та народити і виховати дітей.

Історія Тайни шлюбу. Перший шлюб Бог установив ще в раю, сказавши до чоловіка і жінки: ”...будьте плідні й множтеся, і наповнюйте землю і володійте нею. Так то полишає чоловік свого батька і матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом” (Бут. 1:28; 2:24). За своє бажання стати, як Бог, перші люди були покарані. Адам тяжкою працюю, а Єва - залежністю від свого чоловіка (Бут.3:16).

Вперше Ісус Христос освятив шлюб своєю присутністю на весіллі в Кані Галилейській, де він вчинив своє перше чудо, перетворивши воду на вино. Він підтвердив свою Божу установу, сказавши:” Бог на свій образ людину створив, чоловіком і жінкою створив їх (Бут.1:27), “по цьому залишить чоловік батька і матір, і пристане до своєї жінки, і будуть вони одним тілом” (Бут.2:24), того “що Бог з”єднав, того людина нехай не розлучає” (Мат. 19:4-6) /225/.

Є певні перешкоди до укладання церковного шлюбу, які визнають католицька і православна Церква:

1) існування ніким не розірваного попереднього церковного шлюбу;

2) примус, шантаж;

3) обман;

4) неповноліття (юридичне й статеве, в Україні перше наступає з 17і 18 років, а друге церковні канони допускають з 15 років);

5) духовна (хресні батьки і хрещеник), юридична (названі батьки чи діти) та кровна (православна і греко-католицька Церква забороняє одружуватись до четвертого коліна включно, а римо - католицька - другим кузинам) спорідненість є заборона щодо укладання шлюбу;

6) дияконські чи вищі свячення;

7) вічні чернечі обіти (звичайні чернечі обіти є теж перешкода, але після їх закінчення людина може вийти з монастиря й одружитись; від вічних обітів звільняють дуже рідко і лише з поважних причин);

8) відсутність Тайни хрещення чи Тайни миропомазування;

9) юридична недієздатність одної з осіб, що вступає в шлюб;

10) наявність будь-яких венеричних хворіб у одного з наречених (або в обох). До 1939 року в Східній Галичині священик не мав права вінчати молодих людей, котрі не пройшли медичного огляду, не здали кров на РВ (даний аналіз крові на реакцію Вассермана виявляв наявність в організмі людини збудників венеричних хворіб) і не принесли йому довідку від лікаря завірену печаткою;

11) наявність різних спадкових психічних та фізичних хворіб. Для цього священик робив малюнок генеалогічного дерева наречених до 7 коліна. У кожній особовій справі молодят, котрі повінчалися, є такий малюнок і медичні довідки.( Деякі особові справи зберігаються у церкві Перенесення мощів св. Миколая в с. Нижній Березів Косівського р-ну Івано-Франківської області. До 1998 року вони були заховані);

12) викрадення, наложництво тощо.

Деякі перешкоди до укладання шлюбу можна усунути. Наприклад, коли неповнолітня має згоду батьків на своє вінчання, а статеве повноліття вже настало (тобто їй є 15 років), священик може обвінчати до її юридичного повноліття (до 18 років).

Матерією для Тайни шлюбу є тіла й душі двох людей, що вирішили вступати в церковний шлюб.

Формулою Тайни шлюбу є слова сященика під час вінчання та в українському обряді присяга молодих на Євангеліях.

Умови, при яких Церкви або розривають шлюб (православна), або визнають його таким, що не відбувся (католицька) навіть після вінчання [225]:

1.Неповноліття наречених (до 15 років дівчина і 18 років хлопець).

2. При виявленні кровної спорідненості (генетика доказує, що кровозмішання веде до виродження людини: дебільність (у першому і третьому коліні спорідненості), різні фізичні вади, хворобливість дітей (у другому та четвертому коліні спорідненості) у такому шлюбі тощо).

3. Якщо чоловік чи жінка не здатні до статевого життя.

4. Якщо є попередній церковний шлюб, який ніким не розривався.

5. Якщо з’ясується, що одна з осіб, що вступила в шлюб, не є хрещена.

6. Якщо одна з осіб, що вступила в шлюб вже має дияконські, священичі свячення або вічні чернечі обіти від яких вона ніким не звільнена.

7. Якщо одну з осіб, котра вступила в шлюб, змусили до шлюбу примусом, шантажем.

8. Якщо був застосований обман при вступі в шлюб.

9. Якщо з’ясується, що одна з двох осіб, котрі вступили в шлюб, є юридично не дієздатною.

10. Якщо при вступі в шлюб відбувається підміна особи (наприклад, нареченої). Згадаймо повість О.С. Пушкіна “Заметіль”.

11. Якщо один чи обоє партнерів не усвідомлюють суті самої Тайни шлюбу.

12. Якщо з’ясується, що відбулася підміна статі. Наприклад, чоловік-транссексуал, зробив операцію й, видаючи себе за жінку, вступив у шлюб. Ні православна, ні католицька Церкви співжиття гомосексуалістів, лесбіянок та інших осіб із статевими відхиленнями шлюбом не визнають. Такі шлюби реєструє тільки протестанська Голландія, але, нагадаємо, у протестантів немає Тайни шлюбу.

13. Православна Церква розриває шлюб, якщо чоловік чи жінка не можуть мати дітей. Католицька Церква тут ставить певні обмеження, тобто, якщо жінка чи чоловік знали про те, що вони не можуть мати дітей до шлюбу й приховали цю інформацію від свого нареченого чи нареченої, то тут є обман, й такий шлюб католицька Церква уневажнює-визнає, що він на має важності, тобто таким, що не відбувся. Якщо ж з’ясується, що один з партнерів не знав про те, що він безплідний, то такий шлюб католицька Церква не уневажнює.

14. Католицька і православна Церкви однаково ставляться до такої причини як зрада. В момент подружньої зради порушується матерія Тайни шлюбу. Обидві Церкви дають шанс подружжю на примирення. Але коли таке не відбувається, то православна Церква дає розвід, а католицька дозволяє сепарацію - дозвіл жити окремо чоловікові й дружині.

15. Визнають недійсним шлюб Церкви й тоді, коли було здійснено подруговбивство. Тобто, чоловіком дружини чи навпаки. Навіть якщо один з партнерів одружиться - такий шлюб не є дійсний: Церква його не визнає.

Ми назвали тільки основні причини, через які православна чи католицька Церкви можуть дати розлучення чи уневажнити шлюб. Варто щн раз підкреслити, що католицька Церква не має такого поняття, як розлучення, бо вона дотримується догми про нерозровність шлюбу, а тільки уневажнення.

Треба наголосити, що шлюб накладає на кожну людину, яка до нього вступає, багато обов’язків та певну субординацію. “Мужі,- каже апостол Павло,- любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав себе за неї... Бо хто любить свою дружину, любить самого себе” (Ефес. 5: 25,28). А до жінок апостол Павло звертається зі словами: ”Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, Сам Спаситель тіла” (Ефес. 5: 22-23) /225/.

Отже, передовсім - це обов’язок берегти взаємну любов і повагу, відданість і вірність, народити й виховати дітей, дати їм матеріальне забезпечення і всій сім’ї.

Церква наголошує також на тому, що шлюб не є обов’язковий для всіх. Є особи, які добровільно залишаються неодруженими: і чоловіки, і жінки, котрі зобов’язані вести чисте непорочне життя. Це ті люди, які вибрали собі чернечу професію. Такі особи йшли в монастир, проходили випробувальний термін - новіціат, складали перші звичайні обіти, потім - другі, а нарешті - вічні обіти. До складання вічних обітів людина могла вийти з монастиря, навіть одружитися. Підчас вічних обітів - вона зобов’язується вічно служити Богові й дотримуватися досмертної чистоти, досконалого послуху та добровільної вбогості. А це, за наукою Євангелій,- найбільший подвиг (Мат. 19:11-21; 1 кор. 7:8,9, 26, 32, 34, 37, 49). Останні дослідження англійських вчених щодо одружених та неодружених людей дали цікаві факти. Зокрема, з’ясувалося, що:

а) одружені живуть довше від неодружених на 5-7 років;

б) жінки живуть довше від чоловіків на 7-10 років;

в) віруючі, що відвідують щонеділі храм, теж живуть довше на 5-7 років від невіруючих.

Ось тому при намірі одружитися католицька Церква в Східній Галичині вела широку роз’яснювальну роботу з молодю по підготовці її до вступу в шлюб.

Слід наголосити ще й на такому цікавому факті, як спеціальна підготовка священиків до виховної роботи з молоддю. Одним із розділів теології моральної - підготовка чоловіка й дружини до спільного статевого життя. Така підготовка ведеться і зараз катехитичним центром (УГКЦ) при храмі Святого Воскресіння в м. Івано-Франківську (настоятель храму - о. Микола Симкайло) та іншими.

Закінчуючи розгляд сутності Тайни шлюбу, зазначимо, що в доліджуваному періоді (ХІХ ст.) існував конкордат між папою Римським та австрійською чи польською владою. Цей конкордат ніс у собі певні правові зобов’язання держави перед папою Римським. Детальний аналіз умов конкордату показав, що він був спрямований на припинення міжконфесійних конфліктів. Наприклад, щодо Тайни одруження конкордат передбачав:

а) наречені, що належать до різних християнських конфесій, вони повинні між собою домовитися, де вони будуть вінчатися. Коли наречені не можуть дійти згоди, діє просте правило конкордату - вінчає священик молодої (вступало в дію українське звичаєве право - молоду з дому не давали не вінчану) незалежно від конфесії; такий шлюб мусили визнавати всі християнські конфесії /36/;

б) при різноконфесійному шлюбі дітей виховують за статтю: хлопці виховуються в обряді тата, а дочки - в обряді мами. Дітьми одної статі - батьки діляться /36/.

Звідси випливає певна повага до різних християнських обрядів, яку б не завадило поширити й для незалежної Української держави.

Наслідки Тайни шлюбу:

1) під час вінчання наречені дістають Боже благословення на спільне сімейне життя;

2) під час вінчання на молодих сходить спеціальна Божа ласка, яка допомагає їм вистояти в час життєвих випробувань.

3) під час вінчання Бог дає благословення майбутнім батькам на народження й виховання дітей.

4) Тайна шлюбу зобов’язує чоловіка й дружину серйозно ставитися до своїх подружніх обов’язків чоловіка, дружини, батька, матері.