§2.Тайна миропомазування

Для всіх християн західної та східних Церков важливе значення має наступна свята Тайна - Тайна Миропомазування. У більшості протестантських Церков її немає (крім Англіканської Церкви).

Тайна Миропомазування - це Свята Тайна, установлена Ісусом Христом та святою Церквою, в якій охрещена людина дістає зіслання Святого Духа й стає Христовим воїном.

Історія встановлення Тайни має довгу традицію ще в старому Заповіті ми бачимо, що Господь звелів Мойсеєві помазати Аарона і його синів на священство (Вих.29.7), потім помазували царів на царство Саула й Давида. З часів Ісуса Христа були “помазані” Апостоли (Ів.20:22). сам Апостол Павло каже: ”Той, що утвердив нас у Христі і помазав нас (Той) є Бог. Він і вибрав нас і дав Запоруку Духа (Святого) в серця наші” (2 Кор. 1.:21-22). За церковним переказом від святого Діонісія та інших Отців Церкви святі Апостоли дістали від Ісуса Христа доручення спеціальним способом готувати миро й уділювати його людям. Спочатку Апостоли Тайну здіснювали через покладання рук (Ді. 8:14-17; 19:2-6.), а в кінці першого століття через помазання святим миром, бо самі не встигали здійснювати цю Тайну.

Матерією (матеріалом) для Тайни миропомазування є святе миро. Звідси й грецька назва цієї Тайни. Грецьке слово “хрізма”- це особливо приготовлена мазь.

Миро готують кожного року у час Великого посту в монастирі – черночому осідку кожного патріарха, архиєпископа, єпископа чи папи. Для його приготування використовують такі три основні складники: бальзам, маслинову олію (оливу) та східні пахощі. Бальзам символізує захист християнської душі від зіпсуття гріхом. Маслинова олія символізує повноту ласки, яка йде від Ісуса Христа й за допомогою Святого Духа спливає на християнина. Це дає витривалість християнської душі в разі випробувань. Пахощі (до двадцяти східних пахощів) символізують творчу діяльність кожного християнина: він ширитиме християнські чесноти та свої добрі діла розноситиме, як східні пахощі. Ап. Павло про це сказав: ”Ми є перед лицем Бога пахощами Ісуса Христа” (2 Кор.2:15). Варити миро закінчують останнього тижня посту, бо вже у страсний четвер папа, кардинал чи патріарх, митрополит або єпископи даної території (єпархії) висвячують його на Літургії чи Мессі. У православних та греко-католиків спеціальними посланцями передають миро священикам.

Тайна миропомазування має певні відмінності в різних Церквах щодо практики її уділювання. Протестанти зовсім відкинули практику цієї Тайни. У західних обрядах (римо-католицькому, іспанському тощо) цю Тайну уділює тільки єпископ дітям, котрим сповнилось 7 років й котрі можуть вже йти до Сповіді. У латинському обряді до цієї Тайни батьки й діти готуються дуже урочисто. Дівчаткам шиють довгі білі плаття з віночками, хлопців - теж одягають святково. Коли діти приходять на Мессу, сповідаються, то пізніше єпископ сам робить миропомазування кожній дитині на чолі у вигляді хреста. Цей обряд у західній Церкві називають “конфірмація”, що з латинської дослівно перекладається як “скріплення”. При помазуванні пальцем чола дитини єпископ каже формулу миропомазування латинського обряду: “Я знаменаю Тебе знаком хреста й скріплюю Тебе маззю здоров’я в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” [104].

У східних Церквах Тайну миропомазування може уділювати і єпископ, і священик. Тайну миропозування за східним обрядом (у православних і греко-католиків) уділюють зразу ж після Тайни хрещення як для дитини, так і для дорослої людини. Священик східного обряду великим вказівним пальцем (у православних пензликом) миропомазує у вигляді хреста дитині такі частини тіла: чоло, очі, вуха, ніздрі, вуста, груди, ручки (долоньки), ніжки тощо.

Без Тайни хрещення уділювати Тайну миропомазування священик не може. Він спочатку мусить охрестити дитину, а вже потім - миропомазувати, проказуючи при цьому формулу Тайни миропомазування: “Печать дару Святого Духа. Амінь” [231].

У західній Церкві при Тайні миропомазування єпископ додає дитині друге ім’я. У східному обряді це не практикується масово. Для цієї Тайни друга пара кумів у західному обряді обов’язкова, у греко-католиків чи православних – не практикується.

Наслідки Тайни миропомазування.

1) Ця Тайна удосконалює Тайну хрещення.

2) Після Тайни миропомазування дитина одержує зіслання Святого Духа, стає сильнішою у боротьбі з головними ворогами - тілом, світом і дияволом, може мати характер Христового воїна, який буде захищати віру Христову.

3) Ця Тайна теж витискає на душі людини знак- печать Святого Духа, а тому уділюють її лише раз.

4) Людина отримує сім дарів Святого Духа (мудрість, розум, рада, витримка, знання, побожність, страх Божий (див. Ісайя 11:2).

Таким чином, священик чи єпископ освячує всі органи чуття людини, щоб вони допомогали їй у боротьбі із Сатаною та іншими злими силами.

Після хрещення та миропомазування новонародженого у східному обряді (у православних і грекокатоликів) священик виконує для матері дитини обряду виводу.

Обряд виводу має довгу традицію, яка йде ще від євреїв. За Законом Мойсея жінка-породіля повинна була пройти обряд очищення. У книзі Левіт (12:1-8) було записано, що жінка, яка народила дівчинку буде вважатись нечистою 2 тижні, 60 днів буде очищуватись і їй не можна ходити до Храму, нічого священного не можна торкатись, аж потім можна давати обряд виводу, а для мами новонародженого хлопчика можна давати обряд ввиводу на 40-й день, а нечистою вона буде тільки 7 днів, бо на 8-й день хлопчика обрізали. Обряд виводу у євреїв мав кілька призначень:

а) дати матері благословення Боже на материнство;

б) так як священики у євреїв в основному виконували роль лікаря, то він повинен був переконатись, що жінка після пологів здорова й може ходити до Храму;

в) визнання священиком факту напродження дитини;

г) були певні заборони, які встановлені Законом Мойсея щодо жінки, носили санітарно-гігієнічний характер, бо там були проблеми з водою та й не тільки.

Для теперішніх жінок (ІІ Ватиканський Собор відмінив ці заборони) немає потреби встановлювати ці заборони, бо сучасні жінки добре обізнані з правилами гігієни. Але обряд виводу в християн носить інший характер. Під час цього обряду священик дає дозвіл ходити жінці до храму, благословення на материство, поручає її опіці Матері Божії, молиться, щоб Господь допоміг їй стати доброю матір’ю. У ході виводу матір посвячує свяченою водою.

Жінка на час виводу повинна мати покриття на голові: білу хустку чи шаль - за українською традицією - це хустка для вінчання. Хрещення й миропомазування – це радісні Тайни, а тому як правило священик уділяє їх у білих ризах.

Якщо дитину хрестять у церкві, то після хрещення й миропомазування священик дозволяє мамі дитини підійти до середини храму, звідти веде її до іконостасу перед ікону Матері Божої. Читає для неї спеціальні молитви, святить маму свяченою водою й дає їй благословення на материнство.

Обряду виводу жінкам, що не перебувають у церковному шлюбі та покриткам за українською традицією священик не дає, але дитину хрестить й миропомазує.

Ось тому священики всіх обрядів можуть охрестити в небезпеці смерті, але не всі можуть миропомазувати, бо в західному обряді цю тайну уділює тільки єпископ.