- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.3.Основні філософські вчення стародавнього китаю.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
Відомим філософом нового часу є Т.Гоббс (1588-1679 рр.) систематизуючи матеріалізм Бекона, гоббс надав тогочасному матеріалізму класичної механістичної форми. Головним твором Т.Гоббса є “Левіафан” (1631р.). Систематизуючи матеріалізм Ф. Бекона, звільняючи його від теологічних нашарувань, Гоббс надав тогочасному матеріалізму класичної механістичної форми.
Гоббс - матеріаліст. На його думку, світ є єдиною матеріальною субстанцією. Все існуюче - це різні форми прояву цієї субстанції. Гоббс рішуче виступав проти дуалізму та ідеалізму. Критикуючи погляди ідеалістів на світ як на духовну субстанцію, він відзначав, що це рівнозначне визнанню безтілесних тіл. Згідно вченню Гоббса, матерія вічна, а окремі тіла, з яких вона складається тимчасові; вони виникають і зникають.
Гобс незаперечував руху матерії, однак зводив його тільки до механічного, до простого переміщення тіл у просторі. Розглядаючи матерію як субстанцію, Гобс позбавив її якісної різноманітності. Стосовно простору і часу він вважав, що вони існують не самі по собі, обєктивно, а тільки в нашій свідомості. Таке розуміння простору і часу надалі використовували ідеалісти для доказу їх чисто субєктивної природи.
Гоббс визнавав пізнаваність світу і вбачав джерело знань людини в об’єктивній реальності. За його думкою, пізнання починається із відчуттів. Пізнання, на думку Гоббса, починається з відчуттів і завершується у розумі. Якщо завдяки відчуттям людина отримує цілісні образи речей, то завдяки розумові вона пізнає їх складові частини.
Гоббс зробив внесок у матеріалістичне розуміння істини. Істинним він вважав такі судження людини, які правильно відображають речі та їх причинний взаємозв’язок; заблудженням – неправильні судження. Поза судженнями не може бути ні істини, ні заблудження.
У теорії пізнання Гоббс був непослідовним сенсуалістом, який часто переходив на позиції раціоналізму, в обгрунтуванні науковго пізнання він перебільшував роль розуму і не дооцінював роль відчуттів.
Гоббс увійшов у історію і як автор теорії держави, в якій він з ідеалістичних і метафізичних позицій зробив спробу розкрити земний характер держави, показати державу як продукт свідомої діяльності людей. Гобс є одним із основоположників теорії суспільного договору стосовно виникнення держави. Щоб уникнути природного стану »Людина людині - вовк», люди прийшли до свідомої необхідності досягти миру шляхом обмеження природніх прав усіх і кожного, зокрема.Вони уклали між собою договір про таке обмеження і про перенесення, реалізація якого і знайшла своє втілення у сиворенні держави.
Таким чином причину появи держави Гобс бачив у свідомості людей. Це є типово ідеалістичною теорією держави, яка невраховувала матеріальних класових причин її походження і сутності.
Причину виникнення релігії гобс вбачав у неосвіченості людей, у низькому рівні розвитку свідомості. Основну причину виникнення він шукав у страхові людей перед невідомим майбутнім, а також у незнанні недійсних причин явищ.. Саме тому люди прийшли до висновку, що існує якиїсь деміур (творець), першопричина всіх речей – Бог.