1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.

Французький матеріалізм XVIII ст. - це світогляд революційної буржуазії. У французьких матеріалістів отримали найбільш детальну і глибоку розробку всі проблеми, що були поставлені матеріалістами XVII ст. У французькому матеріалізмі є 2 напрямки: 1). один бере свій початок від матеріалістичної фізики декарта(Леметрі, Дідро); 2). від матеріалістичного сенсуалізму Локка (Гельвецій, Гольбах). Перші розробляли матеріалістичне вчення стосовно до проблем природознавства, а другі зосередили свою увагу на розробці матеріалістичного сенсуалізму. Він є вищим ступенем розвитку механістичного матеріалізму. У французьких матеріалістів отримали найбільш детальну і глибоку розробку всі проблеми, що були поставлені матеріалістами XVII ст. Французькі матеріалісти очистили матеріалістичну філософію від теологічних нальотів.

Ламетрі (1709-1751 рр.) народився в сім’ї провінційного купця, отримав медичну освіту, перебував у армії. Його атеїстичні твори і особливо “Людина-машина” викликали злість у представників релігійного культу. Через це йому прийшлося емігрувати в Голландію, а згодом у Прусію, де він і помер.

Ламетрі виділяв три основні властивості матерії: протяжність,”рухому силу” і чуттєвість. Перша із них визнавалась Декартом. Друга властивість випливала із фізики Ньютона як узагальнення сил притягання та інерції. Визнання третьої властивості означало розрив поглядів Ламетрі на органічний світ з крайнім механіцизмом.

Великим життєвим подвигом філософа-матеріаліста Д.Дідро (1713-1781 рр.) було видання “Енциклопедії”, де у розгорнутому вигляді викладено його просвітницький світогляд. Дідро зумів залучити до цієї роботи таких визначних вчених, як Д’Аламбер, Вольтер, Монтеск’є, Кондильяк. У публікації “Енциклопедії” приймали участь також Гольбах і Гельвецій. Вона похитнула теологічний світогляд того часу.

Дідро теж був матеріалістом. Однак його матеріалістичне розуміння природи має ряд особливостей. У відповідності із поглядами Дідро, матерія складається із молекул і атомів. Її рух він розглядає через призму діючих у ній сил. Дідро розпізнає три види сил – тяжіння, “внутрішню силу” молекул і молекулярну взаємодію. Дідро вказував на діалектичний взаємозв’язок неживої і живої природи.

Велику роль у становленні матеріалізму у Франції відіграли твори Гельвеція (1715-1771 рр.) “Про розум”, “Про людину, її розумові здібності та її виховання”. Ці книги розходились враз і їх часто таємно перевидавали.

Згідно світогляду Гельвеція, світ є матеріальним, він нескінченний у просторі і часі, знаходиться у постійному русі. Мислення і відчуття, на його думку, є властивостями матерії. Вони - найбільш складні утворення. Гельвецій піддав критиці ідею існування Бога, творення світу, безсмертності душі.

Позитивним кроком на шляху включення у теорію пізнання людини було введення Гельвецієм поняття “інтересу”, тобто зацікавленості людини у певних пізнавальних результатах. Теорія пізнання Гельвеція підводила його до проблем етики і соціології.

Головним твором Гольбаха є “Система природи”. Цей твір став програмою і основним результатом теоретичної діяльності енциклопедистів, кредо “філософської революції”, яка стала прологом революції політичної.

Матеріалістичне розуміння природи поєднувалось у Гольбаха із ідеалістичним розумінням суспільних процесів. Цей ідеалізм полягав у визнанні свідомості і волі видатних людей як вирішальної сили суспільного розвитку. Як і всі його однодумці - матеріалісти Франції XVIII ст. - Гольбах був атеїстом. Система атеїстичних поглядів у нього була майже такою ж як у Ламетрі, Гельвеція і Дідро. Однак деяка відмінність його поглядів від інших є.