- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.3.Основні філософські вчення стародавнього китаю.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
Гегель - об’єктивний ідеаліст. Первинним він вважав абсолютну ідею, світовий, безособовий, відірваний від людини розум, а вторинним - все матеріальне, яке, на його думку, є втіленням цієї ідеї. Дійсне відношення між матеріальним та ідеальним в гегелівській філософії ставиться на голову: духовне, ідеальне розглядається в ній як творець матеріального. Інакше кажучи, у Гегеля суб’єктивна діалектика диктує об’єктивну, або по-іншому, що те ж саме, діалектика голови диктує діалектику речей. Серед великої кількості його творів найголовнішим є “Наука логіки” (1812-1816 рр.).
Що ж таке, з точки Гегеля абсолютна ідея? Світова ідея, вчив Гегель, існує вічно і містить в собі у прихованій формі всі можливі явища природи і суспільства, становить собою їх джерело і рушійну силу. Ідея у процесі саморозвитку проходить різні стадії, все повніше і повніше розкривається сама у собі, потім приймає форму природи - спочатку неорганічної, а потім і органічного світу та людини, далі проявляється у формі держави, мистецтва, релігії і філософії. Таким чином, весь різноманітний світ, згідно його конструкції, становить собою продукт саморозвитку ідеї як творчої сили, є сукупністю різноманітних форм її прояву.
Фiл. система Гегеля знаход. в суперечностi з методом. Система — iдеалiстична, метод — дiалектичний; розробив основнi закони i прицнипи дiалектики. Але система тяжiє над методом, тому його дiалектика обмежена:
1) вона iдеалiстична — пошир. тiльки на поняття
2)має вiдношення лише до минулого. Дiалектика його обмежена в просторi i часi. Фiл-ка система Гегеля базується на 3 принц.: тотожнiсть, свiдомiсть i буття. Зводить буття (матерiальне) до свiдомостi (духовне). Первинне — це абсолютний дух. Гегель абсолютує iдею (своєрiдний свiтовий розум, в якому мислення i буття спiвпадають мiж собою).
Уся система гегеля пiдпорядкована трiадi. Дух проход. 3 фази розвитку.
1) дух формує поняття. Вони проходять процес становлення — для поняття породжує iнше.
2) дух вiдчуждує вiд себе матерiальне, природу.
3) дух повертається в моноситого духу в бiльш високому смислi, збагаченим.
метод гегеля — це дiалектика понять, а не природи.
— згiдно Гегеля все перебуває в постiйному русi, що вiдбувається за змiнами дiалектики.
— критерiї iсторичного прансу — свобода.
— вiйна є необхiднiстю — вона локомотив iсторiї
— справжня свобода передбачає обмеження, вона має своїм змiстом розум взагалi. Спiльним для свободи i розуму, є людина, т.ч. вона — вільна iстота.
— Гегель повязує проблему свободи з духом i розгялдає свободу як «пiзнання необхiдностi».
Одначе, філософія Гегеля зіграла свою позитивну роль в історії не цими міркуваннями, а своїм діалектичним методом. Заслугою Гегеля було те, що він першим в історії філософії дав формулювання основних законів діалектики, заклав основи діалектичної логіки, чим серйозно підірвав основи метафізичного методу, що панував на той час в науці. І при цьому всьому йому не вдалось самому до кінця подолати метафізику. На заваді була його ідеалістична система.