2.2. Джерела митного права

Джерелом митного права, як будь-якої галузі права, є офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, що створюються органами державної влади та стосуються загальних норм поведінки в митній галузі.

Джерелами митного права є:

• правові акти, в яких закріплені норми митного права (Кон­ституція, закони Верховної Ради, укази та розпорядження Прези­дента, постанови, рішення Кабінету Міністрів України);

• міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються митної справи світового співтовариства. Порядок їх використання для націо­нального митного права і законодавства визначено в ст. 11 Закону Ук­раїни «Про митну справу в Україні», зокрема вони імплементуються в наше митне законодавство після їх затвердження Верховною Радою.

Підкреслимо ще раз, що конституційні норми є головними, початковими положеннями для розробки митного права.

Важливим джерелом митного права є також Митний кодекс як комплексний закон у галузі митної справи.

Інші нормативні акти можна поділити на дві групи:

1) закони, що безпосередньо регулюють митну справу («Про митну справу», «Про Єдиний митний тариф»), укази Президента України («Про Державну митну службу» тощо). Ці документи ви­значають основні положення митної справи, які впливають на фор­мулювання, розробку інститутів, норм митного права, його від­ношення до інших галузей права;

2) нормативні акти з окремими положеннями, що стосуються митної справи, а саме:

• закони про ввезення та повернення культурних цінностей, про бартерні операції, про вільні економічні зони тощо;

• нормативні документи Кабінету Міністрів України, Держ-митслужби, накази, у тому числі спільні з іншими міністерствами та відомствами, Національним банком України.

Зрозуміло, що потужним джерелом митного права є суспільна, точніше суспільно-виробнича, практична митна діяльність. У проце­сі своєї реалізації митна справа оновлюється, пристосовується до нових умов суспільно-економічного життя держави, що в свою чер­гу вимагає оновлення її правового та законодавчого забезпечення.

Ознайомлення з джерелами національного митного права тре­ба починати з історичної спадщини, про що йшлося у першій темі.

2.3. Поняття митної політики і митної справи

Поняття, зміст і структура митної справи мають не тіль­ки концептуально-теоретичне, але й прикладне, практичне значення. Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» та Митного кодексу України із змінами та доповненнями 1992—1997 pp. (ст. 1) митною справою є порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з встановленням мит та митних збо­рів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики.

Разом з тим є можливості для більш чіткого і повного визна­чення поняття «митна справа».

Уже підкреслювалося, що характерними рисами, особливос­тями такого феномену, як митна справа, є його комплексний характер, неоднорідність складових елементів. Це обґрунтову­ється природою і призначенням митної справи, в функції якої входить вирішення різнопланових завдань, задоволення різних інтересів і потреб держави, суспільства і людей, які іноді майже протилежні.

За визначенням ст. 1 МК, митна політика є складовою митної справи. Але необхідно додати ще багато елементів, які містяться у цьому складному феномені.

Якби назвати всі елементи, то структура митної справи вигля­дала б неоднорідною і складною:

• митна політика;

• порядок переміщення через митний кордон товарів і транс­портних засобів;

• митні режими;

• митно-тарифне регулювання;

• митні платежі;

• митне оформлення;

• митний контроль;

• митна статистика;

• визначення поняття контрабанди та проведення дізнання;

• порушення митних правил і відповідальність за них;

• провадження у справах про порушення митних правил;

• розгляд (судовий) справ про порушення митних правил.

В окремий блок треба виділити також і здійснення міжнарод­них відносин у питаннях митної справи.

Усі ці блоки різні, але їх об'єднує націленість на захист внут­рішньо- і зовнішньоекономічних інтересів України, їх реалізація у вигляді вирішення завдань, що покладені на митні органи, і становить митну справу.

Але наука ще чекає на того, хто дасть більш чітке формулю­вання поняття «митна справа» та термінам.

Митну політику в цілому можна визначити як систему політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів, націлених на реалізацію і захист внутрішньо- та зовні­шньоекономічних інтересів держави з метою активного і цілеспря­мованого здійснення політичних і соціально-економічних перетво­рень в умовах формування ринкової економіки і відповідних ринко­вих суспільних відносин.

Згідно зі ст. 2 Закону «Про митну справу в Україні» та ст. 2 і З Митного кодексу держава закріпила за собою право здійснювати митну політику на своїй території самостійно.

Митна політика становить серцевину митної справи, всі склад­ники якої призначені для вдосконалення та ефективної реалізації цієї політики.

Митна політика історично була першою формою державного регулювання зовнішньої торгівлі. Основними засобами здійснен­ня митної політики є встановлення митного режиму переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, застосуван­ня митних тарифів, митних податків та інших платежів.