11.2. Види адміністративних стягнень та особи, які підлягають відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень

Треба передбачати можливість внесення суттєвих змін у визначення поняття «адміністративне правопорушення» та його приведення у відповідність до змісту митної справи. Такі зміни обґрунтовуються як самими докорінними змінами, що пла­нується внести в адміністративне право, так і більш чітким ви­значенням складу правопорушень, об'єкта посягань у митних правопорушеннях.

У ст. 104—120 МК України виділені протиправні діяння фізич­них і юридичних осіб, які вступають у відносини з митними орга­нами у зв'язку із зовнішньоекономічною діяльністю. Щоправда, в проекті Митного кодексу за станом на 1 лютого 2001 р. визначені норми правового захисту працівників митних органів від проти­правних діянь фізичних осіб. Але, по суті, це підміна норм Кримі­нального та Адміністративного кодексів. Нині діючий Митний ко­декс залишає без достатньої уваги діяння посадових осіб митних органів, які теж можна і треба розрізняти як злочини і проступки. Зараз ці діяння регулюються або оцінюються у правовому відно­шенні адміністративним і кримінальним законодавством.

Але розглянемо загальні положення щодо складу адміністра­тивного правопорушення та обґрунтування застосування конкрет­них адміністративних стягнень.

Раніше ми зазначали, що за адміністративні-правопорушення несуть відповідальність як фізичні, так і юридичні особи. Проте, незважаючи на суттєві соціальні зміни у суспільстві і появу вели­чезної кількості юридичних осіб, що займаються зовнішньоеко­номічною діяльністю, теорія і практика сьогодення не відпрацю­вала належним чином інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення, зокрема, митних правил.

Фактично відповідальність юридичних осіб зводиться до на­кладання штрафів або анулювання дозволів, що безпосередньо стосується адміністрації підприємств. Цим посилювалась відпо­відальність керівників. Добре, якщо це приватне підприємство, а якщо державне? В такому разі держава накладає стягнення на се­бе? Отже, на цьому напрямку є багато теоретичних і практичних проблем, які необхідно скоріше вирішувати в умовах ринкової економіки.

Треба зазначити, що основні питання, які стосуються правової оцінки діяння фізичних осіб, значною мірою вирішені.

Адміністративне правопорушення в галузі митної справи — це дія або бездіяльність конкретної фізичної особи, націлені на порушення митного правила.

При правовій оцінці фактів порушення митних правил ми ко­ристуємося положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, відповідно до ст.17 кодексу не підля­гає адміністративній відповідальності особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або була в стані не­осудності.

Таким чином, можна визначити, що при порушенні митних правил відповідальність наступає при наявності сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, коли є повний склад правопо­рушення.

Об'єктом правопорушення є сукупність суспільних відносин у галузі митної справи, які охороняються чинним законодавством, або інтереси держави в галузі митної справи.

Об'єктивну сторону правопорушення становить дія чи безді­яльність конкретної особи (осіб) у конкретний час і визначеному місці — митній зоні.

Суб 'єкт — конкретна юридична або фізична особа, що допус­кає порушення інтересів держави.

Суб 'єктивна сторона — це психічне ставлення особи до скоє­ного правопорушення.

Ст. 103 Митного кодексу дає роз'яснення, що під «особами», які вчинили порушення митних правил, розуміються громадяни (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянст­ва), службові особи, а також юридичні особи. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчи­нення митного правопорушення 16-річного віку. Стаття передба­чає спеціального суб'єкта — це службові особи, тобто державні службовці, які виконують відповідно до займаної посади певні обов'язки.

Відносно визначення юридичної особи зазначається, що «при вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідаль­ності підлягають службові особи — керівники цих підприємств».

За станом на 12 грудня 1991 p., коли приймався Митний ко­декс, у державі ще не було приватних підприємств. Тому відпові­дальність несуть посадові особи юридичних осіб.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебува­ють на території України, підлягають адміністративній відпові­дальності на загальних підставах з громадянами України. Разом з тим, це положення не порушує загальновизнаного міжнародного порядку, за яким є коло іноземних громадян, на яких не поширю­ється адміністративна юрисдикція країни перебування. В таких випадках відповідальність цих категорій осіб вирішується дип­ломатичним шляхом.

Митне законодавство не визначає багато технологічних пи­тань щодо визнання складу митного правопорушення, тому воно залишає вирішення цих питань в межах адміністративного права, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення та Цивільно-процесуального кодексу України. Це стосується від­повідальності за скоєння порушень митних правил внаслідок дії непереборної сили, форс-мажорних обставин. До цих питань на­лежить і незастосування адміністративного стягнення у зв'язку із розміром шкоди, завданої суспільним відносинам конкретним правопорушенням.

Питання про оцінку розміру шкоди правопорушення відно­ситься до компетенції посадової особи митного органу, яка роз­глядає матеріали справи про скоєне порушення митних правил.

Ст. 34 КпАП визначає обставини, що пом'якшують відповідаль­ність за скоєння адміністративного правопорушення. Ці поло­ження повною мірою стосуються і митних правопорушень:

• щире розкаяння винного;

• відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення;

• добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

• вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

• вчинення правопорушення неповнолітнім;

• вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, що має дитину до 1 року.

Наявність пом'якшуючих обставин свідчить про меншу сту­пінь небезпеки винної особи. Треба зважати на те, що факти, які пом'якшують або ліквідують відповідальність, мають зворотну силу і поширюються на правопорушення, що були скоєні до їх прийняття.

Законодавець для забезпечення законності визначив у ст. 35 КпАП обставини, що обтяжують відповідальність за скоєння ад­міністративного правопорушення. Зокрема:

• продовження протиправної дії, незважаючи на вимогу пов­новажних осіб припинити її;

• повторне протягом року вчинення однорідного правопору­шення, за яке особу вже було піддано адміністративному стяг­ненню;

• вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

• втягнення неповнолітніх у правопорушення;

• вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

• вчинення правопорушення в стані сп'яніння.

На відміну від переліку пом'якшуючих обставин, цей перелік є вичерпним.

Потреби індивідуалізації, персоніфікації відповідальності пе­редбачають, що при розгляді митним органом матеріалів про скоєння митного правопорушення необхідно враховувати всі об­ставини справи, як пом'якшуючі, так і обтяжуючі, та особистість винної особи.

При вирішенні питання щодо міри відповідальності конче важ­ливо встановити факт можливої співучасті в скоєнні правопору­шення, тому що закон вимагає при накладанні стягнень врахову­вати ступінь і характер участі кожного із співучасників у право­порушенні.

Співучастю у правопорушенні визнається умисна спільна участь у конкретному правопорушенні двох і більше фізичних осіб. Співучасниками визнаються особи, які брали безпосередню участь у скоєнні тих чи інших діянь, що в сукупності призвели до порушення митного правила.

Організатор — особа, що організувала порушення митних правил або керувала його скоєнням. Це найбільш небезпечна особа. Організаційна діяльність може знайти своє вираження у створенні групи порушників, розподілі ролей між ними, розробці форм зв'язку, виконанні окремих дій тощо.

Виконавцем є особа, що безпосередньо скоїла правопорушення, тобто вчинила дії, які зазначені в диспозиції конкретної статті МК.

Підмовник — особа, яка схилила іншу особу до скоєння пра­вопорушення. Ці дії можуть бути у різних формах (підкуп, погро­зи, прохання) та/або в письмовій, усній формі чи у конкретних погрожуючих діях. Мотиви дій підмовника не мають значення.

Посібник — особа, яка потурала скоєнню правопорушення вказівками, порадами, наданням засобів скоєння правопорушення або яка обіцяла сховати сліди правопорушення та предмети чи знаряддя правопорушення.

Відповідальність співучасників базується на принципах рівної відповідальності, самостійної відповідальності за свої діяння, що є складовою частиною всіх сукупних дій, які мали на меті скоєн­ня правопорушення, персоніфікації відповідальності залежно від ступеня суспільної небезпеки особи.

Ст. 139 МК визначає строки накладання адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення у вигляді попередження або штрафу може бути накладено не пізніше 2-х місяців з дня вчи­нення порушення митних правил, а при тривалому порушенні — не пізніше 2-х місяців з дня його виявлення.

Конфіскація (точніше — вилучення) предметів, які є безпосе­редніми об'єктами правопорушення, і предметів зі спеціально ви­готовленими тайниками, проводиться негайно при виявленні фак­ту порушення митних правил, незалежно від часу вчинення пра­вопорушення.