- •Визначення основних термінів і понять митної справи
- •Тема 1. Історія становлення митної справи в україні
- •1.1. Митна справа на території україни з часів київської русі до 1917 р.
- •1.2. Митна справа в україні в 1917—1991 pp.
- •1.3. Становлення митної справи суверенної україни
- •Тема 2. Поняття митного права та законодавче регулювання митної справи
- •2.1. Поняття, предмет і методи митного права, його місце в системі права україни
- •2.2. Джерела митного права
- •2.3. Поняття митної політики і митної справи
- •2.4. Принципи і цілі митної справи
- •2.5. Законодавче регулювання митної справи
- •Тема 3. Організація управління митною справою
- •3.1. Органи державного управління митною справою
- •Система і повноваження митних органів
- •3.2. Взаємовідносини митних органів з іншими державними органами, юридичними і фізичними особами
- •3.3. Діяльність і повноваження митних брокерів, їх правовий статус
- •Тема 4. Проходження служби та соціальний захист працівників митних органів
- •4.1. Загальні положення проходження служби в митних органах
- •4.2. Права, обов'язки та відповідальність працівників митних органів
- •4.3. Правовий і соціальний захист працівників митних органів
- •Тема 5. Правове регулювання митного контролю
- •5.1. Організаційні питання здійснення митного контролю
- •5.2. Основні форми митного контролю
- •5.3. Особливі режими митного контролю
- •Тема 6. Основні положення здійснення митного оформлення
- •6.1. Поняття та загальні положення митного оформлення
- •6.2. Особливості митного оформлення ввезення — вивезення несупроводжуваного багажу
- •6.3. Загальний порядок декларування товарів та інших предметів
- •Тема 7. Правові та організаційні основи переміщення через митний кордон товарів, валюти та інших предметів
- •7.1. Загальна характеристика правил ввезення — вивезення товарів та інших предметів через митний кордон україни
- •7.2. Особливості пропуску через митний кордон товарів для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
- •7.3. Порядок переміщення через митний кордон валюти і цінностей
- •7.4. Порядок переміщення предметів міжнародних іноземних організацій, представництв та осіб, які користуються на території україни митними пільгами
- •7.5. Особливості пропуску через митний кордон україни культурних та історичних цінностей
- •Тема 8. Правила переміщення через митний кордон транспортних засобів
- •8.1. Загальний порядок переміщення через митний кордон україни транспортних засобів
- •8.2. Порядок справляння мита, митних зборів, податку на додану вартість та акцизного збору
- •8.3. Порядок вивезення транспортних засобів за межі україни
- •8.4. Порядок тимчасового ввезення транспортних засобів в україну
- •Тема 9. Мито і митні збори
- •9.1. Єдиний митний тариф і його правове регулювання
- •9.2. Поняття мита та його види
- •9.3. Правові основи митних платежів
- •9.4. Тарифні пільги (преференції)
- •Тема 10. Правове регулювання перевезення, зберігання та розпорядження товарами, що знаходяться під митним контролем
- •10.1. Порядок і умови перевезення товарів між митницями
- •10.2. Особливості зберігання предметів під митним контролем
- •10.3. Порядок створення та діяльність митних ліцензійних складів
- •10.4. Порядок розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем
- •Тема 11. Порушення митних правил як адміністративне правопорушення
- •11.1. Поняття адміністративного правопорушення
- •11.2. Види адміністративних стягнень та особи, які підлягають відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень
- •11.3. Види адміністративних стягнень за порушення митних правил
- •Тема 12. Провадження у справах про порушення митних правил
- •12.1. Загальний порядок провадження у справах про порушення митних правил
- •12.2. Постанови митного органу та їх юридичне значення
- •12.3. Порядок оскарження постанов митного органу
- •12.4. Виконання постанов митного органу
- •Тема 13. Відповідальність за контрабанду та порушення митного законодавства
- •13.1. Особливі ознаки та розмежування адміністративного правопорушення та злочину
- •13.2. Поняття контрабанди та відповідальність за її здійснення
- •Тема 14. Дізнання у справах про контрабанду
- •14.1. Сутність і значення стадії порушення кримінальної справи
- •14.2. Приводи та підстави для порушення кримінальної справи
- •14.3. Поняття попереднього розслідування та загальні вимоги до провадження дізнання
- •Тема 15. Організація розгляду скарг, заяв та інших звернень фізичних і юридичних осіб у митні органи україни
- •15.1. Загальні положення чинного в україні законодавства стосовно розгляду і вирішення скарг та інших звернень
- •15.2. Порядок оскарження громадянами, підприємствами, установами та організаціями рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб
- •15.3. Розгляд і вирішення скарг, заяв, інших звернень при їх надходженні до митних органів і судових інстанцій
- •15.4. Відповідальність митних органів та їх працівників за порушення законодавства про звернення фізичних і юридичних осіб
Тема 14. Дізнання у справах про контрабанду
14.1. Сутність і значення стадії порушення кримінальної справи
Порушення кримінальної справи є першою стадією кримінального процесу, започаткуванням провадження та необхідною умовою для законного кримінального або правового переслідування . З моменту порушення кримінальної справи починаються кримінально-процесуальні правовідносини між громадянином і державою в особі слідчого (дізнавача).
На цій стадії прокурор, суд, органи розслідування (слідчий, дізнавач) вирішують питання про наявність достатніх даних для того, щоб розпочати розслідування у конкретній справі, як необхідно реагувати на факт, що став їм відомим і що містить ознаки злочину, чи необхідне на підставі цього факту втручання органів правосуддя.
Таким чином, порушення кримінальної справи — це стадія кримінального процесу, в якій повноважні посадові особи вирішують питання про наявність або відсутність у матеріалах про злочин, що надійшли до них, приводів і підстав для початку провадження у кримінальній справі.
Після порушення кримінальної справи прокурор, органи розслідування і суд отримують право та зобов'язання проводити процесуальні дії, що спрямовані на розслідування і розгляд конкретної справи, та вживати заходів, які зачіпають основні законні права і свободи громадян: проводити обшуки, виїмки, допити свідків, проводити огляди та інші слідчі дії. У цьому, якщо обмежуватися сказаним вище,— процесуально-правове, юридичне значення стадії порушення кримінальної справи.
Соціальне її значення полягає в тому, що правильне вирішення завдань цієї стадії кримінального процесу впливає на стан боротьби зі злочинністю, зміцнює правопорядок у державі. Уважний і всебічний розгляд і кваліфікована оцінка первинних матеріалів запобігають порушенню прав і свобод громадян, що сталося б при порушенні кримінальної справи безпідставно.
Треба зауважити, що для всіх правоохоронних органів закон встановив вимоги швидко, не гаючи часу, реагувати на будь-який факт скоєння правопорушення, який став їм відомий, незалежно від підвідомчості майбутньої кримінальної справи.
Стадія порушення кримінальної справи — це особлива, самостійна стадія кримінального процесу як за характером питань, що вирішуються, так і за значенням, яке має їх своєчасне та кваліфіковане вирішення.
На цій стадії:
— приймаються заяви, повідомлення про скоєний злочин або про готування до скоєння злочину;
— виконується попередня перевірка цієї інформації;
— виноситься мотивована постанова про порушення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи.
Жодна кримінальна справа не може обминути цей етап або виникнути без нього.
Кримінальна справа порушується відповідно до законодавства та на підставі факту скоєного злочину або злочину, що готується до скоєння. У момент порушення кримінальної справи у більшості випадків ще не відомо, хто конкретно і яке конкретне протиправне діяння скоїв. Навіть якщо при порушенні кримінальної справи є свідчення на особу, що скоїла злочин, та ознаки складу злочину, все одно ці дані необхідно уважно перевіряти шляхом виконання відповідних процесуальних дій у межах попереднього розслідування (потім вони вивчаються і перевіряються також при судовому провадженні).
Для того щоб притягти особу, що скоїла злочин, до кримінальної відповідальності, необхідно зібрати докази, які б підтверджували обвинувачення. Такі докази збирають у процесі попереднього дізнання та попереднього слідства. Таким чином, дізнання та попереднє слідство є процесуальними формами попереднього розслідування.
Така копітка робота на цій процесуальній стадії є необхідною умовою, вимогою та гарантією дотримання законності, захисту прав і свобод людини.
Вирішити питання або прийняти рішення про порушення кримінальної справи мають право тільки уповноважені на те державні органи і посадові особи. В переліку таких органів, поряд з прокуратурою, судом, слідчим, є і митні органи, що наділені правом дізнання.
Для забезпечення невідкладного реагування на факт або на інформацію про скоєний злочин чи готування до злочину закон (ст. 97 КПК України) покладає відповідальність на орган дізнання (суддю, прокурора, слідчого) приймати заяви та повідомлення про будь-який скоєний злочин або підготовку до нього і виносити по них відповідні рішення в термін не більш 3-х діб незалежно від відомчої належності та компетенції. Варіантами таких рішень можуть бути:
— порушення кримінальної справи;
— відмова в порушенні кримінальної справи;
— передача заяви (повідомлення) відповідно до відомчої належності.
Одночасно і невідкладно з прийняттям одного із зазначених рішень названі правоохоронні органи та посадові особи зобов'язані вжити заходів щодо запобігання злочину.