12.2. Постанови митного органу та їх юридичне значення

Відповідно до ст. 140 МК, після розгляду справи про порушення митних правил посадова особа митного органу, за­значена в ст. 135 МК, виносить одне з рішень (постанов):

♦ про накладання адміністративного стягнення;

♦ про припинення провадження у справі;

♦ про порушення кримінальної справи і провадження дізнання у справі про контрабанду.

Постанова повинна містити:

♦ найменування митного органу, від імені якого винесено по­станову;

♦ дату розгляду справи;

♦ відомості про особу, щодо якої розглядається справа, якщо цю особу встановлено;

♦ викладення обставин, установлених при розгляді справи;

♦ посилання на статтю МК, що передбачає відповідальність за вчинене порушення;

♦ прийняття по справі рішення;

♦ строки та порядок оскарження постанови.

Копія постанови протягом 3-х днів з дня її винесення вруча­ється або надсилається особі, щодо якої її винесено. Постанова вважається врученою, навіть якщо особа, щодо якої винесено по­станову, не знаходилася у визначеному нею місці проживання, перебування, або це місце було вказано нею неправильно.

У ст. 140 МК зазначається, якщо особу, що скоїла ПМП, не встановлено, то сповіщення заінтересованих організацій і осіб про прийняття у справі рішення здійснюється у порядку, визна­ченому Держмитслужбою. Це положення ще раз демонструє не­завершеність законного регулювання всіх моментів провадження у справах про порушення митних правил.

У Митному кодексі також не визначено, якою мовою ведеться провадження у справах про ПМП, тому тут треба керуватися За­коном про мову.

На відмінну від МК Російської Федерації МК України ніяк не регламентує ситуації, що часто зустрічається на практиці, коли необхідно об'єднання або виділення матеріалів у справах про ПМП. В Росії це робиться за постановою начальника митного ор­гану або посадової особи, яка проводить провадження у справі.

МК також не регламентує порядок зберігання інформації, яка стала відомою під час провадження у справах про ПМП. Це сут­тєвий момент в умовах ринкової економіки та конкуренції.

Заслуговує на увагу, що в ст. 122 МК вказується на необхід­ність при складанні протоколу зачитати права особі, яка вчини­ла правопорушення. Разом з тим МК України не називає таких прав, на відміну від МК Російської Федерації, ст. 308 якого їх визначає:

♦ знати, за яке порушення митних правил особа притягується до відповідальності;

♦ знайомитися з матеріалами після закінчення провадження або під час розгляду, робити виписки;

♦ давати пояснення;

♦ пред'являти докази; робити заяви, відводи;

♦ на випадок адміністративного затримання користуватися

послугами адвоката;

♦ використовувати рідну мову та послуги перекладачів;

♦ оскаржувати постанови по справі.

У проекті МК необхідно також передбачити таке положення при розгляді справи про ПМП, як повернення справи для додат­кового провадження.

Постанови митного органу у справі про порушення митних правил є офіційними і підлягають обов'язковому виконанню.